довгий [a:] та короткий [a]

нім. [a:] - укр. [А:]

нім. [a] - укр. [А]

[a:] – артикуляція німецького довгого голосного здебільшого подібна до українського [А:], різниця полягає лише в тому, що при вимові [a:] нижня щелепа сильно опущена і тому голосний звучить глибоко в гортані. Це місце творення дає голосному глухий відтінок. Німецький [a:] відносять до голосних заднього ряду.

[a] – короткий голосний, який займає положення, як при вимові [a:], але рот менш відкритий, звук більш передній за своєю артикуляцією, тому його тембр світліший щодо [a:]. Звук [a] відноситься до голосних переднього ряду. При його вимові органи артикуляції дуже напружені, але ця напруга короткочасна. Артикуляція [a], як і інших коротких голосних, різко обривається (особливо в наголошеному складі), послаблення в напруженні м’язів припадає лише на наступний приголосний, який завжди стоїть після короткого наголошеного голосного. Цей голосний має миттєву артикуляцію, поствокальний приголосний до нього притягується. За своєю природою короткі голосні вживаються тільки в закритих наголошених складах.

Ключові слова: вимова, нижня щелепа, гортань, задній ряд, короткий голосний, органи артикуляції, приголосний, закритий наголошений склад.

[a:] – die Artikulation des langen deutschen Vokallautes gleicht hauptsächlich dem ukrainischen Vokal [А:]. Der Unterschied ist darin, dass der Unterkiefer bei der Aussprache des langen [a:] tief gesunken ist und deshalb tief im Kehlkopf entsteht. Das verleiht dem Vokallaut einen stummen Beiklang. Den deutschen Vokallaut [a:] zählt man zu den Vokalen der hinteren Reihe.

[a] – der kurze Vokallaut gleicht, seiner Artikulation nach, der Artikulation des langen Vokallautes [a:], aber die Mundöffnung ist geringer und der Laut hat eine vordere Entstehungsstelle. Das verleiht dem Laut einen mehr helleren Beiklang im Vergleich zu dem langen [a:]. Der Vokallaut gehört zu den Vokalen der vorderen Reihe. Bei der Aussprache dieses Lautes werden die Artikulationsorgane sehr gespannt, aber diese Spannung verläuft sehr kurze Zeit. Die Artikulation des kurzen Vokallautes geht drastisch aus (besonders in der betonten Silbe). Die Entspannung der Muskeln fällt auf den darauffolgenden Konsonantenlaut, der immer nach dem kurzen betonten Vokal steht. Dieser Vokal hat eine sofortige Artikulation, die augenblicklich verläuft. Der nachfolgende Konsonantenlaut wird dabei dem Vokallaut herangezogen. Kurze Vokale lassen sich nur in den geschlossenen betonten Silben realisieren.

Schlüsselwörter: die Aussprache, der Unterkiefer, der Kehlkopf, hintere Reihe, kurzer Vokal, die Artikulationsorgane, der Konsonant, die geschlossene betonte Silbe.