Konsonant [ŋ] und schwaches [ə]

[ŋ] – приголосний, носовий сонорний, задньоязиковий, йому подібного в українській мові немає. При артикуляції [ŋ] кінчик язика впирається в нижні альвеоли, рот сильно відкритий. В результаті такого положення органів артикуляції задня спинка язика піднімається і утворює змичку з м`яким піднебінням. Артикуляція приголосного [ŋ] подібна до [g] або [k]. Під час вимови [g] або [k] змичка разривається і повітря проходить через щілину і через рот. При артикуляції [ŋ] змичка не розривається, повітря проходить через ніс. Одночасно звучать голосові зв`язки.

На початку вивчення вимови [ŋ] перші вправи краще робити в порівнянні з [g] або [k], щоб студенти відчули, як розривається змичка. Потім треба перейти до вправ з кінцевим  [ŋ] у словах, наприклад: lang, eng, Zeitung, Sprung, Lehrling. [ŋ] – досить сильний звук, він завжди вживається у поствокальній позиції після короткого голосного. Звук не повинен переходити в [g] або [k], як це іноді трапляється на початковій стадії навчання. Його артикуляція затухає поступово і змичка помітно протягується.

Найбільш важкою є вимова [ŋ] в середині слова між голосними. Звичайно, перед наступним голосним змичка зникає, перехід від [ŋ] до голосного проходить швидко, але плавно (тут не повинен проявитися приголосний, подібний до [g]). Треба пам`ятати, що хоча на письмі маємо ng, але в німецьких словах завжди вимовляється один звук [ŋ]. Виняток становлять запозичені слова, наприклад: Singular, Kongo, Ungarn. В сполученні –nk завжди вимовляються два приголосних [ŋ] і [k]. Наприклад: krank, links, sinken, danke.

Треба також пам`ятати, що голосний, який стоїть перед [ŋ], вимовляється завжди енергійно і коротко, лише при такому напруженні м`язів реалізується [ŋ].

[ə] – зредукований звук вживається в ненаголошених складах, а саме: на початку слова в префіксах –be, -ge і в кінці слова після наголошеного складу. Вимовляється [ə] подібно до закритого [e:], на слух він подібний до українського [и], але звучить слабкіше і коротше.

За сучасними правилами німецької вимови в окремих позиціях слова звук  [ə] може випадати, тоді маємо збіг двох приголосних, а слово стає на один склад коротшим. [ə] випадає в закінченні –en після приголосних p, b, t, d, k, g, f, v, s, z, ß, З, x, ts, pf. Наприклад, слово sagen може звучати як [za:gən], або як [za:gŋ], також kaufen має варіанти: [`kBfən] – [`kBfŋ] і так далі. Таким чином, колишні двоскладові слова sagen, kaufen вимовляються як односкладові. Це явище дуже поширене в сучасній німецькій мові і становіть собою норму вимови.

Ключові слова: носовий сонорний, задньоязиковий, задня спинка язика, м`яке піднебіння, змичка, голосові зв`язки, ненаголошений склад, префікс.

[ŋ] – Konsonant, nasaler Sonant, velarer Hinterzungenverschlusslaut. Es gibt keinen analogen Laut im Ukrainischen. Bei der Artikulation dieses Lautes berührt dei Zungenspitze untere Alveolen, die Mundöffnung ist breit. Wegen solcher Lage der Artikulationsorgane hebt sich der hintere Zungenrücken und schafft eine Spalte mit dem weichen Gaumen. Die Artikulation des Sonanten [ŋ] gleicht den Konsonanten [g] und [k]. Bei der Aussprache der Laute [g] und [k] wird die Spalte gesprengt und die Luft strömt durch diese Spalte und Mundöffnung hinaus. Bei der Artikulation des Sonanten [ŋ] wird die Spalte nicht gesprengt und die Luft strömt durch die Nasenhöhle hinaus. Dabei sind auch die Stimmbänder eingesetzt.

Zu Anfang muss man die Aussprache des Sonanten [ŋ] im Vergleich mit den Lauten [g] und [k] trainieren, dass die Lerner spüren könnten, wie die Spalte gesprengt wird. Erst danach geht man auf die Übungen mit dem Sonanten [ŋ] ein, z. B.: lang, eng, Zeitung, Sprung, Lehrling. [ŋ] – ist ein energisch ausgesprochener Laut, der immer nach dem kurzen Vokallaut eingesetzt wird. Dabei muss man den Einfluss seitens der Laute [g] und [k] vermeiden. Die Artikulation lässt sich andauernd nach und die Spalte dehnt sich ebenfalls aus.

Besonders schwierig ist es, den Sonanten [ŋ] zwischen zwei Vokalen auszusprechen. Vor dem nachstehenden Vokal löst sich die Spalte auf, der Übergang vom Sonanten [ŋ] zum Vokal erfolgt sehr schnell aber fliessend (man solle dabei den ähnlich lautenden Konsonanten streng vermeiden). Die Buchstabenverbindung ng wird im Deutschen immer wie der Sonant [ŋ] ausgesprochen. Die Ausnahmen sind die entlehnten Wörter: Singular, Kongo, Ungarn. In der Buchstabenverbindung –nk werden immer zwei Konsonanten [ŋ] und [k] ausgesprochen, z. B.: krank, links, sinken, danke.

Es sei betont, dass der dem Sonanten [ŋ] vorstehende Vokal sehr kurz und energisch ausgesprochen wird – allein bei voller Muskelspannung lässt sich der Sonant [ŋ] realisieren.           

         [ə] – reduzierter Laut, lässt sich in unbetonten Silben realisieren, und zwar: im Anlaut, d. h. in Präfixen be–, ge– und im Auslaut nach den betonten Silben. Der reduzierte [ə] ist dem geschlossenen [e:] ähnlich. Im Hören gleicht er auch dem ukrainischen [и], aber er wird ein bisschen schwächer und kürzer artikuliert.

         Nach der deutschen Aussprachenorm kann der reduzierte [ə] in einigen Positionen ausfallen, dann kommt es zur Aussprache von zwei Konsonanten und das Wort wird um eine Silbe kürzer. [ə] fällt in der Endung –en nach den Konsonanten p, b, t, d, k, g, f, v, s, z, ß, З, x, ts, pf. Das Wort sagen kann man zweierlei aussprechen: [za:gən] bzw. [za:gŋ]. Dasselbe gilt für das Wort kaufen: [`kBfən] – [`kBfŋ]. Das bedeutet, dass zweisilbige Wörter als einsilbig ausgesprochen werden. Diese Erscheinung ist in der deutschen Gegenwartssprache zur Norm geworden.

         Schlüsselwörter: nasaler Sonant, velarer Hinterzungenverschlusslaut, der hintere Zungenrücken, weicher Gaumen, die Spalte, die Stimmbänder, unbetonte Silbe, das Präfix.