Affrikaten [ts] [t∫] [pf]

[ts] – африката складається з початкової артикуляції приголосного [t], змичка якого переходить в щілинний [s], і вони звучать не як ізольовані звуки, а як одне ціле (те ж саме в українській мові: цап, ціп, цоколь). Артикуляція африкати [ts] ніколи не розривається, складова межа проходить поруч, але не через [ts]. При збігу приголосних [t] і [s] на межі двох морфем у слові, наприклад, mitsingen складоподіл проходить між  [t] і [s], тобто: mit-singen, так як тут сполучення  –ts- не африката, а два самостійних звука. Вживається [ts] в будь-якій позиції слова, але тільки після короткого голосного або дифтонгу.

[t∫] - африката складається із артикуляції приголосного [t], змичка якого переходить в щілинний [∫]. В українській мові має подібну африкату [ч] в словах час, через, чому? Різниця в їх артикуляції полягає в тому, що німецькій звук [t∫] має сильніше напруження м`язів при вимові, а губи сильно висунуті вперед.  [t∫] становить єдине звучання, яке ніколи не розривається і завжди відноситься до одного складу. Африката вживається в середині і в кінці слова,  після короткого голосного або дифтонгу; на початку слова зустрічається рідко, але в іноземних словах, наприклад, tschüs.

Африкати [ts] і [t∫] - глухі приголосні, в іноземних словах вживається дзвінкий варіант [dʒ], наприклад, Jazz, якій подібний до українського [дж]: джміль, бджіла.

[pf] – африката починається з зімкненого  і змичка не розривається, як при ізольованому [p], але поступово переходить в щілинний [f].  Вживається в усіх позиціях слова, після  дифтонгу та короткого голосного. В українській мові такої африкати немає.

Ключові слова: африката, змичка, межа морфем, склад, напруження м‘язів, дифтонг, кінець слова, початок слова.

[ts] – Affrikate, besteht aus einer Anfangsartikulation des Konsonanten [t], dessen Lautbogen übergeht in den Engelaut [s], und sie klingen nicht wie isolierte Laute, sondern als eine Einheit (das gleiche in der ukrainischen Sprache: цап, ціп, цоколь). Die Artikulation der Affrikate [ts] wird nie unterbrochen, die Silbengrenze verläuft in der Nähe, aber nicht durch [ts]. Bei der Kombination von Konsonanten [t] und [s] an der Morphemgrenze im Wort, zum Beispiel, mitsingen verläuft zwischen [t] und [s], das heißt: mitsingen, so wie hier die Buchstabenverbindung ts – keine Affrikate, sondern zwei unabhängige Laute. Entsteht [ts] an jeder Wortstelle, aber nur nach einem kurzen Vokal oder einem Diphtong.

[t∫] – Affrikate, besteht aus einer Anfangsartikulation des Konsonanten [t], dessen Bogen übergeht in den Engelaut [∫]. Im Ukrainischen gibt es solch eine Affrikate in den Wörtern час, через, чому? Der Unterschied in der Artikulation besteht darin, dass die deutsche Affrikate eine höhere Muskelspannung bei der Artikulation hat und die Lippen weit vorgestülpt sind. [t∫] klingt als eine Einheit, die nie unterbrochen ist und zu einer Silbe gehört. Die Affrikate artikuliert im Wortinlaut oder -auslaut nach einem kurzen Vokal oder einem Diphtong. Im Wortanlaut kommt sehr selten vor. Die Ausnahme sind Wortentlehnungen, z. B.: tschüs.

Die Affrikaten [ts] und [t∫] sind stimmlose Vorderzungenkonsonanten. In den Wortentlehnungen artikuliert der stimmhafte Laut [dʒ], z. B.: Jazz, der dem ukrainischen [дж] gleicht: джміль, бджола.

[pf] – diese Affrikate beginnt mit dem Lautbogen, der nicht zerrissen ausgesprochen wird, wie es der Fall mit dem isolierten Laut [p] ist. Die Artikulation übergeht in den Engelaut [f], artikuliert an allen Wortstellen nach einem kurzen Vokal oder einem Diphtong. Im Ukrainischen ist diese Affrikate nicht vorhanden.

Schlüsselwörter: die Affrikate, der Lautbogen, die Morphemgrenze, die Silbe, die Muskelspannung, der Diphtong, der Wortauslaut, der Wortanlaut.