Konsonant [r] Uvular [R]

[r] – приголосний, сонорний звук. У німецькій мові розрізняють кілька варіантів сонорного звуку [r], і вони суттєво відрізняються від українського [р], який у цей мові передньоязиковий. У німецькій мові основний варіант називається увулярним і позначається через [R], і саме з нього необхідно починати вивчення інших варіантів звуку  [r].

[r] перед голосним може вимовлятися як язичковий приголосний [R] або щілинний [r], наприклад, в словах: Rabe, Strasse, brechen.

[r] після наголошених довгого або короткого голосного. В першому випадку вживається язичковий або щілинний варіант приголосного – тобто, [R] або [r], наприклад: Jahr, Bart, war, gar. В позиції після короткого голосного вимовляється щілинний варіант звуку [r], наприклад: Morgen, Kurs, Fürst. В приведених останніх прикладах щілинний  [r] приводить до подовження попереднього голосного, тому слова звучать як [mor)gŋ], [kur)s], [fyr)st].

[r] в сполученні –er, в ненаголошеній позиції приголосний [r] виступає повністю вокалізованим, подібним до голосного заднього ряду [a:]. В транскрипції цей звук позначається через [2], наприклад: immer, Vater, Mutter, verbreiten.   

[R] – сонорний, увулярний звук. В українській мові існує також сонорний тремтячий [r], але  передньоязиковий, при його вимові коливається не маленький язичок, а кінчик язика. Подібний передньоязичний звук був в німецькій мові і окремих діалектах, але розвиток мови і зміна звукової системи поступово привели до зменшення його поширення. Практика вживання варіантів цього звука в щоденному мовленні, а також по радіо, телебаченні, в театрі свідчать про те, що  передньоязичний  [r] фактично не реалізується в мовленні. Тому тут подаються лише ті варіанти звуків німецької мови, які, по-перше, устоялися в нормі  німецької вимови слів, по-друге, мають місце  в німецькій розмовній мові.

В українській мові немає варіантів відповідному німецькому [R]. При вивченні німецької вимови цей звук становить труднощі, але їх можна успішно перебороти.

При артикуляції [R] рот сильно відкритий (нижня щелепа опущена), як при вимові  [a:], а кінчик язика повинен впиратися в нижні альвеоли (тим самим ми його притримаєм, щоб він не тремтів при вимові приголосного). Щоб полегшити коливання маленького язичка і в той же час відчути їх, необхідно набрати в рот трохи води, як це робиться при полосканні горла при ангіні. Після кількох вправ можна цю процедуру повторити уже без води і потім перейти до увулярного [R] на початку слова. Цей звук вживається на початку слова і складу перед голосним.

Ключові слова: сонорний звук, передньоязиковий, увулярний, вокалізований, сонорний тремтячий, маленький язичок.

[r] – Konsonant, velarer Hinterzungen-Engelaut (das sogenannte Reibe-r). Im Deutschen unterscheidet man einige Varianten des Sonanten [r] und sie unterscheiden sich grundsätzlich vom ukrainischen [Р], das im Ukrainischen Vorderzungenlaut ist. Im Deutschen gilt das Zäpfchen-r [R] als die wichtigste Variante. Mit dem Zäpfchen-r [R] solle man alle übrigen Varianten des Lautes [r] lernen.

[r] kann vor dem Vokal entweder als Zäpfchen-r oder als Engelaut [r] ausgesprochen werden, z. B.: Rabe, Strasse, brechen.

[r] in der Position nach dem betonten langen oder kurzen Vokal: im ersten Fall setzt entweder das Zäpfchen-r [R] oder der velare Reibelaut (Engelaut) ein: Jahr, Bart, war, gar; im zweiten Fall, nach dem kurzen Vokal, tritt der velare Reibelaut (Engelaut) auf: Morgen, Kurs, Fürst. In den letzten Beispielen führt es zur Ausdehnung des vorangehenden Vokals [mo:®gŋ], [ku:®s], [fy:®st].

[r] in der Buchstabenverbindung –er, in der unbetonten Position tritt der Konsonant [r] als vollkommen vokalisierter Laut auf, ähnlich dem Vokal der hinteren Reihe[a:]. In der Transkription wird es mit [Ð] bezeichnet, z. B.: immer, Vater, Mutter, verbreiten.

[R] – Sonant, uvularer Vibrant. Im Ukrainischen gibt es auch den Vibranten [P], aber der ist Vorderzungenlaut und schwingt bei der Artikulation dieses Vibranten nicht das Zäpfchen, sondern die Zungenspitze. Dieser Vorderzungenlaut war jeweils sehr verbreitet in einigen deutschen Dialekten; aber mit der Entwicklung des Aussprachesystems im Deutschen kam es zu der Verschiebung dieser Variante in den Hintergrund. Im Alltag, um so mehr im Radio, Fernsehen, Theater kann man feststellen, dass sich der velare Reibelaut [r] in der Tat nicht realisiert. Da geht es um die Varianten dieser Aussprache in der Alltagsrede oder in den feststehenden Ausdrücken, deren Aussprache seit langem zur Aussprachenorm geworden ist. Bei der Übung des Sonanten [R] haben die ukrainischen Muttersprachler mit vielen Schwierigkeiten zu tun, weil solcher Laut im Ukrainischen nicht vorhanden ist.

Bei der Artikulation des Sonanten [R] hebt sich die Hinterzunge zum Zäpfchen, während sich die Zungenspitze an die unteren Schneidezähne legt. Die entweichende Luftstrom lässt das Zäpfchen gegen die gehobene Hinterzunge vibrieren. Das Gaumensegel ist gehoben, die Stimmlippen schwingen.

Schlüsselwörter: der Sonant, der Vorderzungenlaut, uvular, vokalisiert, uvularer Vibrant, das Zäpfchen.