Konsonanten [s] [z] [∫] [ʒ]

[s] – приголосний, глухий, передньоязичний, щілинний, подібний до українського [с]. Щілина знаходиться між кінчиком язика і верхніми альвеолами. Різниця між [s] і [с] полягає в тому, що німецький приголосний більш напружений і це спостерігаємо в сильному потоці видихуваного повітря. [s] вживається в середині або в кінці слова. На письмі передається через «s», «ss» або «ß».

Якщо ж буква  «s» стоїть на початку слова, чи складу, перед голосним, тоді вона передає дзвінкий [z]. Німецький звук  [z] має те ж місце творення, що й [s]. Він подібний до дзвінкого українського [з].

[∫] - приголосний, глухий, передньоязичний, щілинний, подібний за місцем творення до [s], але під час артикуляції [s] губи дуже напружені і витягнуті вперед. Він вживається в будь-якій позиції слова. На письмі  [s] передається через «sch», а також  «s» в сполученнях «st», «sp» на початку слова або кореня. Артикуляція  [∫] подібна до вимови українського [ш]. Проте німецький [∫] більш лабіалізований і напружений.

[ʒ] - приголосний, дзвінкий, який істотно не відрізняється від місця творення [s], він подібний до українського [ж]. Цей звук вживається лише в запозичених словах і не має в німецькій мові свого письмового знака. Він передається буквою «g», «j» або сполученням «sh». Наприклад: Garage, Juri, Ingenieur, Shytomyr.

Ключові слова: щілинний, верхні альвеоли, початок слова, лабіалізований, запозичені слова.

[s] – Konsonant, stimmlos, Vorderzungenlaut, Engelaut, gleicht dem ukrainischen Konsonanten [С]. Die Spalte ist zwischen der Zungenspitze und den oberen Alveolen. Der Unterschied zwischen den Konsonanten [s] und [С] besteht in der höheren Spannung des deutschen Konsonanten im Vergleich zu dem ukrainischen [С]. [s]  wird im Deutschen im Wortauslaut bzw. –inlaut ausgesprochen. Im Schreiben wird das mit  «s», «ss» oder «ß» dargeboten.

Wenn der Buchstabe «s» im Wortanlaut bzw. an der Morphemgrenze vor dem Vokallaut steht, dann bedeutet dieser den stimmhaften [z]. Der deutsche [z] hat dieselbe Artikulationsstelle wie auch der Konsonant [s]. Er ist dem ukrainischen stimmhaften [З] ähnlich.

[∫] – Konsonant, stimmlos, Vorderzungenlaut, Engelaut, gleicht der Artikulationsstelle nach dem Konsonanten [s], aber bei der Artikulation sind die Lippen gespannt und vorgestülpt. Er realisiert sich an allen Artikulationsstellen innerhalb des Wortes. Im Schreiben wird [∫] mit «sch», sowie auch mit «s» in den Buchstabenverbindungen «st», «sp» im Wortanlaut bzw. an der Morphemgrenze dargeboten. Die Artikulation des Engelautes [∫] ist dem ukrainischen Konsonanten [Ш] ähnlich. Aber der Engelaut [∫] ist viel labialisiert und gespannt.

[ʒ] – Konsonant, stimmhaft, die Artikulationsstelle ist beinahe wie bei dem stimmlosen Engelaut [s], gleicht dem Ukrainischen [Ж]. Der Laut [ʒ] tritt nur in den Wortentlehnungen auf und hat kein Schriftzeichen im Deutschen. Er wird mit den Buchstaben «g», «j» oder mit der Buchstabenverbindung «sh» bezeichnet. Zum Beispiel: Garage, Juri, Ingenieur, Shytomyr.

Schlüsselwörter: der Engelaut, obere Alveolen, der Wortanlaut, labialisiert, die Wortentlehnungen.