дифтонги [æ] [au] [eu]

[æ] – дифтонг, складний за своїм творенням. Артикуляційно слід виділяти початковий звук – короткий [a], що переходить в закритий короткий [e]. Дифтонги в німецькій мові називаються спадними, бо напруження зростає на першій частині, а понижується на наступній. В українській мові немає дифтонгів (за винятком деяких діалектів). Зустрічається лише збіг подібних звуків, наприклад, в слові «бій», але тут [ій] становіть два різних звуки, які легко можуть розпадатися на «бо-ю(йу)» і складова межа проходить між ними. В німецькій мові складова межа ніколи не розділяє дифтонг. За довготою звучання німецькі дифтонги подібні до довгих голосних.

[au] – має в собі такі складові частини: короткий [a] та короткий закритий [o]. Більша сила вимови випадає на [a], тому він виразніший, [o] артикулюється слабкіше. Обидва звуки вимовляються злито і ніколи не розділяються на окремі склади.

[eu] – дифтонг складається з двох частин: відкритого короткого [O] та закритого [Q]. Подібні звучання маємо при збігу двох приголосних в українській мові, наприклад, в словах «ой!», «гой!», але тут два окремих звука, німецьке ж – єдине артикуляційне ціле.

Ключові слова: дифтонг, початковий звук, артикулюватися.

[æ] – Diphtong ist eine zusammengesetzte Einheit. Artikulatorisch muss man den kurzen Anlaut [a] ausprägen, der in den kurzen geschlossenen [e] übergeht. Am Anfang der Artikulation hat die Zunge die Einstellung wie bei dem kurzen [a], dann aber gleitet die Zunge rasch nach vorn und nach oben, so dass dabei ein [e] oder i-ähnlicher Vokal erklingt. Entsprechende Bewegungen führen auch die Lippen aus. Im Ukrainischen gibt es keinen analogen Laut, weil im ukrainischen Vokalsystem keine Diphtonge vorhanden sind. Es gibt im Ukrainischen solch eine Lautverbindung  [ій] im Wort «бій», aber diese zerfällt leicht in zwei selbständige Laute wie im Wort «бо-ю(йу)» und die Trennlinie verläuft zwischen den beiden Lauten. Nach ihrer Ausdehnung gleichen die deutschen Diphtonge teilweise den deutschen langen Vokalen.

[au] – dieser Diphtong birgt in sich zwei kurze Vokallaute: kurzer [a] und kurzer geschlossener [o]. Am Anfang der Artikulation hat die Zunge die Einstellung wie bei dem kurzen [a], dann aber gleitet die Zunge nach vorn und nach oben, gleichzeitig werden die Lippen etwas vorgestülpt und gerundet, so dass dabei ein [o] oder u-ähnlicher Vokal erklingt. Beide Laute werden gleitend, nicht getrennt, ausgesprochen.

[eu] – dieser Diphtong besteht aus dem kurzen offenen [O] und dem geschlossenen [Q]. Mit ähnlicher Lautverbindung haben wir im Ukrainischen in den Wörtern «ой!», «гой!» zu tun, aber da sind zwei getrennte Laute.

Schlüsselwörter: der Diphtong, der Anlaut, artikulieren.