Теоретичний матеріал

Огляд - один з традиційних, стійких жанрів аналітичної публіцистики. Перелічимо основні особливості, які його характеризують. По-перше, воно суворо фактологічності, причому факти відбираються і групуються відповідно до певної авторської метою; по-друге, оглядач розглядає факти в їх взаємодії, розкриває існуючі між ними причинні зв'язку, відшукує в одиничному загальне; по-третє, огляд відрізняється широтою дослідження матеріалу на відміну від коментаря, в центрі якого може бути одиничний факт або подію; по-четверте, матеріал огляду обмежений нерідко хронологічними рамками ( «Сьогодні в світі», «Пора жнив»).

Отже, предмет даного жанру - суспільні події, а мета - пред'явлення глядачам причинно-наслідкових зв'язків (часом прихованих, важко вловимих), виявлення їх значення і тенденцій подальшого розвитку.

Зображальні засоби, за допомогою яких на екрані вирішуються такі складні завдання, досить різноманітні. Але оскільки в огляді нерідко простежуються процеси, що розвиваються протягом тривалого часу, то часто стає необхідним використання не тільки оперативного матеріалу інформації, а й архівної відеоматеріалу, який компонується відповідно до логіки авторської думки.

При тематичному різноманітті повідомлень цього жанру зазвичай, все ж розрізняють загальний огляд, в якому розглядаються різноманітні події певного відрізка часу

Крім огляду монологічного характеру з'явилися огляду-діалоги, в яких оглядач зі своїми компетентними співрозмовниками обговорює головні події в тій чи іншій сфері суспільного життя - тут огляд, по суті, перетворюється в бесіду. Використовуються видовищні можливості телеекрану: документальні кадри, фотодокументи і т. П. Вони органічно поєднуються з усним мовленням і являють собою не стільки ілюстрацію, скільки матеріал, на якому оглядач будує свої висновки і узагальнення.

Музичне огляд, театральне огляд і їм подібні програми за своїми жанровими особливостями, по суті, нічим не відрізняються від міжнародного або спортивного огляду. Змінюється тема передачі, спеціалізація оглядача, але сутнісні характеристики жанру залишаються незмінними.

Коментар (від лат. Commentarius - тлумачення) - одна з форм оперативного аналітичного матеріалу, що роз'яснює сенс актуального суспільно-політичної події, документа і т. П.

Телевізійний коментар - це найчастіше різновид виступу в кадрі. Втім, все ширше використовується закадровий коментар, ілюструється спеціально підібраними відеокадри.

Коментар відноситься до аналітичної публіцистиці тому, що при досить широкому охопленні подій коментатор, слідуючи своєї головної мети, висвітлює, насамперед, причинно-наслідкові зв'язки між подіями, говорить про можливі наслідки того, що відбувається. Основу коментаря як жанру становить відкрита авторська оцінка, аналіз.

Як і інші жанри, коментар може бути органічною складовою частиною іншої жанрової форми.

Бесіда, прес-конференція та дискусія носять діалогічний характер і ведуть свій родовід від інтерв'ю.

В літературі зустрічається різне тлумачення терміна «бесіда». В даному випадку мова йде про передачу, в якій беруть участь кілька осіб, по черзі розповідають щось, що обмінюються думками, що доповнюють один одного. Журналіст, який бере участь в такій бесіді, - це не інтерв'юер, а ведучий (або модератор). Він учасник розмови і організатор бесіди; його роль схожа на роль гостинного господаря, який стежить за тим, щоб всі гості мали можливість висловитися.

Таким чином, бесіда - це специфічний телевізійний жанр аналітичної публіцистики, що представляє собою діалогічну форму повідомлення. Широко представлений в програмах. Присвячений темам, що становлять суспільний інтерес: політичним, економічним, соціальним, морально-етичним, науковим і т. Д. Нерідко переростає в дискусію.

Наявність конфлікту, зіткнення різних точок зору, розвиток думки, що рухається, проте, по заздалегідь наміченим сценарієм (сценарним планом), а в результаті - вирішення конфлікту шляхом вибору найбільш переконливих аргументів, значущість проблематики, цікавість - всі ці якості обумовлюють дієвість і популярність таких передач , а разом з тим і складність їх здійснення.

Робота автора-публіциста при підготовці таких бесід починається з визначення теми передачі, підбору учасників, композиційного рішення. Сценарний план намічає лише віхи майбутньої передачі. Надто конкретизований сценарій таким програмам протипоказаний, бо він позбавив би їх природності, импровизационности, зримого саморозвитку думки. Основа бесіди, яка визначає її структуру, - сценарний план, досить докладно розкриває зміст, намічає і характер взаємодії тих, хто запрошений в студію.

Відрізняючись зовнішньої статичністю, розмова має напруженої внутрішньої динамікою. У ній можуть також широко використовуватися різні допоміжні засоби (кадри, фотографії, схеми, документи).

Дискусія (від лат. Discussio - дослідження, розгляд, обговорення) - жанр, притягальний для телеекрану, бо демонструє процес живої думки, її народження, розвиток і рух до мети, що відбувається на очах у глядачів. Зіткнення різних думок включає телеаудиторію в процес дослідження, активізуючи інтелектуальну діяльність, долаючи пасивність, характерну для сприйняття готових істин. Звідси високий пізнавальний потенціал жанру.

Предмет суперечки повинен відповідати тим вимогам, які наводилися вище стосовно інтерв'ю-анкети: тема досить дискусійна, передбачає, по крайней мере, кілька варіантів можливого її рішення, вона зрозуміла глядачам настільки, що вони можуть відчувати себе арбітрами. Нарешті, предмет дискусії, безумовно, повинен бути загальноцікавим, соціально значущим.

Прихильників різних точок зору іноді розсаджують за різні столи, відстань між якими змушує їх говорити голосніше, темпераментніше. Ведучий (модератор) направляє хід дискусії так, щоб всі присутні могли висловитися. Однак важливо стежити, щоб розмова не перетворювався в вузькоспеціальне обговорення, незрозуміле широкому загалу. Для цього ведучому треба розібратися в проблемі самому і, знайшовши цікаві, ключові моменти, за допомогою системи порівнянь і образів «перевести» цю проблему на мову публіцистики. Ведучий в даному випадку виступає і як представник інтересів аудиторії, і як посередник між нею і фахівцями. Співрозмовники в свою чергу також повинні розуміти, що їх запросили не так на виробничу нараду.

Незважаючи на важливість попередньої передачі підготовки, ведучий повинен бути готовий до імпровізації, неминучою у всякому живому спілкуванні. Гарна бесіда, а тим більше дискусія - це спілкування цікавих співрозмовників між собою. А нерідко і з телеглядачами. Встановлені в студії телефони зворотного зв'язку, що дають можливість будь-якому глядачеві задати питання, взяти участь в обговоренні проблеми, розширюють творчі можливості жанру дискусії.

Ток-шоу. Діалогічні (розмовні) жанри телебачення протягом півстоліття зберігають традиційну структуру і колишні назви. Однак в останні роки в наших програмах дедалі помітніше місце займають передачі з новим для нас назвою - ток-шоу. У перекладі з англійської дослівно - розмовне видовище, розмовне уявлення.

Ток-шоу, поєднуючи сутнісні ознаки інтерв'ю, дискусії, ігри концентруються навколо особистості ведучого. Це максимально персоніфікована екранна форма. Про неї можна з достатньою підставою сказати: ток-шоу створює зірок, а зірки створюють ток-шоу. Такому взаємовпливу, взаємодії форми і її творця в першу чергу сприяють необхідні особистісні якості: розум, винахідливість, чарівність, гумор, вміння зацікавлено слухати, пластично рухатися і інше. Істотними є також і зовнішні обставини: певне місце і суворо дотримуються, циклічність, т. Е. Регулярна повторюваність в програмі, розрахована на збудження у свідомості масового глядача стану «нетерплячого очікування зустрічі».

Неодмінними «компонентами» ток-шоу, крім ведучого, виступають гості ( «герої») - люди, чимось прославилися або просто цікаві своїми вчинками, думками, способом життя. Обов'язкова присутність в студії кількох десятків «простих глядачів», можливо і наявність компетентних експертів. Глядачі не завжди залучаються до розмова, іноді їх участь обмежується оплесками, сміхом, вигуками подиву - це створює особливу атмосферу публічності, дає «емоційну підказку» телеглядачам.

У деяких ток-шоу передбачена можливість підключення телеглядачів до розмови - по телефону і «вільні руки» в студії. Більш складні ток-шоу (типу «Прес-клубу») будуються як обговорення відеорепортажів. Можливий двосторонній діалог різних аудиторій (такі ток-шоу отримали назву «телеміст»).

Іноді терміном «ток-шоу» позначають будь-яку «розмовну» передачу, наприклад бесіду за круглим столом або навіть просте інтерв'ю в студії, якщо його бере досить популярний, вільно поводиться журналіст - «зірка» екрану або радіоефіру.