Семінар 7

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, необхідно  ввести її у світ книжок, оскільки школа  стане  справжнім осередком культури  лише тоді, коли в ній будуть панувати  чотири культи: культ Батьківщини, культ  людини, культ книжки, культ рідного слова»                          

В. Сухомлинський

1.1. Позакласна робота як складова шкільного літературного курсу

Позакласна робота як складова шкільного літературного курсу успадкувала від нього ті самі принципи, вимоги і зав­дання, однак виконує і власні функції, а саме:

—   підвищує інтерес учнів до світової літератури;

—  надає допомогу під час підготовки до уроку або є його продовженням;

—   допомагає глибше зрозуміти твір, що вивчається;

—   розвиває творче мислення і грамотну мову;

—   активізує інтереси і творчі можливості учнів;

—   розширює світогляд школярів;

—   задовольняє духовні потреби;

—   допомагає ефективно використовувати дозвілля.

Позакласна робота з літератури відрізняється від класної безліччю своїх форм (див. Лекція 4. МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ВИДИ РОБІТ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ (§3. Позакласна робота із зарубіжної літератури)). Серед них: вечори, диспути, інтерв’ю (з письменниками, літературними героями та ін.), ігри, клуби, гуртки, лекторії, журнали, зустрічі (з письменниками, компози­торами, артистами та ін.), літературні кафе, університети куль­тури, читацькі конференції, олімпіади, відвідування виставок, кінофільмів з подальшим обговоренням, краєзнавство, екскурсії (зокрема й заочні) та ін.

Важливо зазначити, що форми позакласної роботи з літе­ратури — не самоціль, вони можуть взаємодіяти з іншими наявними методичними формами. Наприклад, до засідання гуртка можна підготувати літературну газету, виставку, а на самому засіданні провести евристичну бесіду, диспут або літе­ратурну гру.

Кожна форма має свої методичні спектри ефективної реа­лізації. Наприклад, літературна гра може розвивати загальні вміння, необхідні для названих творчих професій і ролей, а саме:

Досвід позакласної роботи виявив і різні методичні аспек­ти шкільних гуртків, наприклад:

Головне завдання вчителя — залучити до позакласної роботи учнів за їхніми здібностями, допомогти розвивати їх, щоб школярі могли легко і правильно визначатися у своїх бажаннях, здійснити своє покликання. А зробити це й учителю, й учню допоможе звернення до книжки, до кращих творів світо­вої літератури. Читання класичного роману — це банкет, гідний богів. Допомогти учням взяти в ньому участь — покликання вчителя.

Не вважатимемо себе і наших учнів зайвими на банкеті мудреців, визначимо на ньому і свої місця, і тоді відкриються нам безмежні можливості спілкування з прекрасними творін­нями письменників, учених, істориків усіх часів і народів. Наші учні правильно оцінять свої здібності, їхнім очам відкриються нові невідомі горизонти.

1.2. Позакласне читання

Книга є джерелом духовного збагачення дитини. Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав:  "Основною з істин моєї педагогічної віри є безмежна віра у виховну силу книги. Школа - це насамперед  книга ... Книга - це могутня зброя, без неї  я був  би німим; я не міг би сказати юному  серцю і сотої  частки того, що йому треба сказати і що я говорю. Розумна,  натхненна  книга нерідко  вирішує  долю людини. "

Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, понурюватися у світ казок, фантазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане. Тому читання книжок в системі виховання сучасної української школи займає особливе місце.

Не одне десятиріччя  видатні педагоги, вчені України та  країн  колишнього радянського союзу працюють над проблемами поліпшення уроків позакласного читання – розробляють методичні рекомендації   до підготовки і проведення уроків позакласного  читання та їх проведення, розробляють тематику занять.

Основною метою позакласного читання - формування в учнів стійкої потреби самостійного й осмисленого читання, формування потреби систематичного читання книг, спираючись на знання й навички. Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою.

У першому та другому класах молодших школярі спочатку треба навчити вірно та добре читати, методично вірно працювати з книжкою і доступним колом читання. Необхідно прищеплювати любов до самої книжки, до різних жанрів літератури (казки, байки, фольклор тощо), до рідної та зарубіжної літератури. Якщо за ці навчальні роки учнів навчити всьому цьому, то в них сформуються навички самостійної роботи з книжкою і можна вже сміливо переходити до наступних етапів навчання.

У третьому та четвертому класах вже постають завдання перед вчителем такі як: продовжувати формувати навички та потребу самостійно і свідомо вибирати й осмислено читати доступні дитячі книжки; розширювати читацькі уміння учнів, формувати тип правильної читацької діяльності. Відповідно до цих етапів вчителем мають бути розв’язанні завдання, які визначенні Державним стандартом України з курсу читання молодших класів, тобто програмою 1- 4 класів.

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ – це поняття багатоскладове; це невід’ємна складова курсу читання у школі.

До позакласного читання входить:

- ознайомлення учнів із творами, рекомендованими програмою;
- розширене читання творів письменника, який вивчається за програмою, з метою поглибленого засвоєння його творчості й епохи, в яку він жив й творив. Цими двома видами позакласного читання керує вчитель, проводить їх відповідно до програми з літератури.

- стихійне самостійне читання. Воно менш за все кероване, а в такому читанні найяскравіше виявляються смаки читача, спрямованість зацікавлень особистості, внутрішній світ учнів.

Яке ж коло знань, умінь і навичок мають набути учні в процесі самостійної роботи з книжкою в основний період?

1) Знати окремих письменників і поетів та їх основні твори.

2) Знати елементи книги (обкладинка, корінець, сторінка, титульний аркуш, зміст, передмова, післямова, форзац). Важливо, щоб діти не тільки знали, а й уміли користуватися своїми знаннями – записували відомості про книжку з титульної сторінки на каталожну картку, читали б анотацію тощо.

3) Самостійно оцінювати прочитане, аргументувати свою думку.

4) Вміти орієнтуватися в бібліотеці за алфавітом або за каталожною карткою.

5) Вміти вибрати потрібний матеріал із тексту та із книжки.

6) Складати анотацію, відгук.

7) Вести, за бажанням, щоденник читача.

8) Вміти користуватися різними джерелами друкованої продукції (художніми та науково-популярними книжками, словниками, періодичними виданнями, енциклопедіями тощо).

9) Вміти висловлювати особисту думку про прочитане як усно, так і письмово.

1.3. Методика проведення уроків позакласного читання

Уроки позакласного читання мають проводитися за розкладом, бажано в один і той самий день тижня, їх обов’язково слід записувати в класний журнал. Мета подібних уроків різна.   

Виділяють шість видів уроків :

• урок позакласного читання за темою;

• урок позакласного читання за автором;

• урок позакласного читання за жанром;

• урок позакласного читання за періодичною пресою;

• урок зразкового читання;

• урок знайомства з новинками художньої літератури.

Завдання  позакласного  читання - формувати  стійку  потребу  систематично  читати  книжки, усвідомлювати,  що  читання - один  із  видів  культурного та змістового проведення дозвілля,  сприяє  розвитку  пізнавальних  інтересів,  усного  мовлення. Крім  того,  прищеплюються  читацькі  уміння: учні  вчаться  вибирати  дитячі  книжки,  ознайомлюються  з  художньою,  науково - популярною  літературою.  У  процесі  спілкування  з  книгою  школярі  отримують  естетичну  насолоду,  яка  спонукає  йти  до  бібліотеки  по нову книжку. Основний метод уроків позакласного  читання - метод  читання-розгляду,  який  спрямований  на розвиток  уміння  читати  осмислено,  бути  під  час читання терплячим та уважним,  щоб  зосередитися  на  змісті  та  взяти  з  книги  все найцінніше.  На  основному  етапі  навчання  самостійного  читання застосовуються два типи  уроків: основний  та урок-звіт. У  практиці поширена така структура основного типу уроків з позакласного читання:

- робота з виставою книжок, прочитаних до уроку;

- бесіда про авторів та їхні твори, що виносяться на обговорення;

- доповнення  вчителем  читацького  досвіду  учнів;

- завдання  для  самостійного  читання.

Цілеспрямоване  читання  завжди  є  активним.  Важливо  при  цьому  допомагати усвідомлювати, що читанням необхідно насолоджуватися. Основний критерій читання - читай так, щоб нічого суттєвого не пропустити, головне - зрозуміти й осмислити те, що читаєш. Найефективнішою під час проведення основних уроків  позакласного читання є фронтальна бесіда. Як правило, пізнавальними є уроки позакласного читання, коли  учні читають твори одного автора.

У методиці позакласного читання виділяється 2 типи уроків – традиційний (основний) і нетрадиційний (урок-звіт, урок-екскурсія (див. Додаток 1), урок-КВК, інтегрований урок, урок з використанням між предметних зв’язків, інтерактивних методів, інноваційних технологій). Особливо велику роль відіграють нетрадиційні уроки з розвитку пізнавальної активності школярів. Тому що інтерес – позитивна емоція, яка, перетворюючись в емоційну рису, стає мотивацією навчання.

Інтерес – це емоція позитивного знаку, пов’язана з прагненням дізнатися, здобути нові знання, викликає активність, енергію, шліфує ясність та логічність думки. Саме тому, дії, мотивовані інтересом приємні для моїх учнів, бо вони – нові, творчі, оригінальні, викликають радість. Наслідок цього – бажання дізнатися, оволодіти знаннями, почуття впевненості у собі, задоволення своєю роботою. А при виникненні в учнів інтересу змінюється їх і мислитель на діяльність – вона тепер спрямована на певні, пов’язані з інтересом питання і предмети.

Крім, типу уроку, ще уроки позакласного читання поділяються за видами.

                     Існує 3 види уроків (за вченою-методистом Г.Ткачук):

• жанровий – це вивчення творів певного жанру («У світі казки чарівної»);

• тематичний – ознайомлення з творами різних   авторів та жанрів, але об’єднаними однією темою («Брати наші менші»);

• авторський – передбачає ознайомлення з творчістю одного автора (наприклад, урок на тему «Поезія Генріха Гайне»).

Окреме місце потрібно відвести типології уроків позакласного читання. Виділяють такі типи уроків:

• Урок виразного читання окремих творів.

• Обговорення одного твору.

• Узагальнюючі або тематичні уроки.

• Бібліотечні уроки або уроки культури читання.

Загальні вимоги до проведення уроків позакласного читання.

      Уроки позакласного читання мають власну специфіку та принципово відрізняються від уроків класного читання: на цих уроках вирішуються інші завдання:

      а) це відносно вільні уроки, на яких розвиваються читацькі інтереси, кругозір дітей, їх естетичні смаки та почуття, сприймання художніх образів, їх уявлення та творчість,

     б) на цих уроках виконуються визначенні програмні вимоги, формуються навички та вміння, необхідні активному читачу.

Уроки позакласного читання повинні бути цікавими, стати святом книжки, учні чекають їх із нетерпінням, готуються до них на протязі тижня або двох.

Підготовка вчителя до уроків позакласного читання.

Підвищення ефективності уроку позакласного читання передусім залежить від якості підготовки вчителя до проведення такого роду занять. Ця підготовка має бути поетапною. Вона повинна включати в себе 4 етапи:

1. Ознайомлення з науково-методичною та психолого педагогічною літературою з проблем формування навичок читацької самостійності.

2. Ознайомлення зі списком рекомендованої літератури. Вивчення фондів шкільної та міської (сільської) бібліотек. Добір творів для позакласного читання.

3. Перспективне планування:

- тематика уроків позакласної читання;

- типи уроків: традиційний (основний) і нетрадиційний (уроки-звіти, інтегровані уроки, уроки-КВК, вікторини тощо).

- види уроків: тематичний, жанровий, авторський.

4. Складання конспектів уроків та оптимальних психолого-педагогічних умов.

Учитель повинен враховувати, що уроки позакласного читання мають свої специфічні навчально-виховні цілі. Полягають вони в тому, щоб:

- забезпечити систематичне ознайомлення дітей і широким колом книг, що відповідають їхньому віковому розвиткові;

- допомогти учням засвоїти загальні особливості та закономірності, за якими групуються книги й упорядковуються їх різноманітність;

- навчити дітей вільно й безпомилково знаходити необхідну книжку, визначати завдання уроків позакласного читання в початкових класах – виховання активних читачів шляхом розвитку їхньої читацької самостійності.

Читацька самостійність характеризується, по-перше, наявністю в читача мотивів, що змушують його звертатись до книг, та, по-друге, наявністю системи знань, умінь і навичок, які дають йому можливість із найменшою затратою сил і часу реалізувати свої бажання відповідно до особистої і суспільної необхідності. Об’єктивним показником читацької самостійності школяра є стійка самостійність і здатність читати книжки за усвідомленим вибором.

Завершальним етапом підготовки вчителя до уроків позакласного читання є складання конспектів занять.

Складаючи конспект уроку вчитель повинен дотримуватись ряд вимог, без дотримання яких уроки позакласного читання не будуть виконувати своїх завдань.

Вимоги до уроків позакласного читання.

На кожному уроці ведеться облік того, що школярі читали самостійно. Учні приносять до класу ті книжки, які вони прочитали або читають в даний момент, два або три учні коротко розповідають про прочитану книжку. Вчитель створює на уроці таку ситуацію, в якій виникає взаємний обмін власними думками, які продовжуються і поза уроком. На уроці виховується у школярів потреба поділитися з товаришами своїми думками про прочитані книги.

На кожному уроці організується рекомендація нових книжок. Форми рекомендації різноманітні: і обмін думками, і пряма рекомендація вчителя з показом рекомендаційної книжки.

Також учителеві можна підготувати виставку книжок за темою заняття (на виставці подаються книги як прочитані учнями, так і запропоновані вчителем). Ця виставка на початку уроку колективно розглядається за чітко визначеним планом, який відповідає темі й меті уроку (наприклад, дітям пропонується встановити, чи всі книжки відповідають темі заняття; чи не виставлена одна й таж книжка двічі; якщо книжки збігаються за назвою, то яка між ними різниця; книжки яких авторів виставленні; пропонуються визначити жанри виставлених творів і т. п.). Систематична робота в такому напрямку має на меті сформувати таку важливу читацьку навичку, як орієнтація в книжковому „морі”.

На кожному уроці позакласного читання передбачаються спеціальні вправи, спрямовані на вироблення в учнів умінь користуватися прийомами самостійної читацької діяльності (наприклад, відтворення змісту вибраної та прочитаної книги за епізодами, за планом; звертання до довідкової літератури та матеріалів із періодики; засвоєння закономірностей: автор – книги; тема – книги тощо).

Під час кожного уроку позакласного читання учні читають розповідь, оповідання, повість, казку, вірш, байку; прочитують оповідання в цілому, якщо воно невелике за обсягом, читають підряд на 2-3 уроках або прочитують уривки з книги, яку читає весь клас. Частіше за все читають вголос; але використовують також і читання про себе, і читання напам’ять віршів, і інсценування, і читання за ролями.

На кожному уроці має місце елементи аналізу прочитаного оповідання – не тільки у формі бесіди (відповіді на питання вчителя), але у формі вільних висловів.

На кожному уроці дається щось нове в читацьких вміннях: вміння знайти відомості про автора, вміння зорієнтуватися в книжці за її заголовком, вміння створити виставку, вміння писати відгук о книжці або вести читацький щоденник і т. п.

При складанні конспекту , вчитель повинен пам’ятати,  що структура уроку позакласного читання підпорядковується загальним дидактичним закономірностям. Вона залежить від мети заняття та особливостей матеріалу, який складає зміст уроку.

Класична структура уроку позакласного читання на основному етапі буде така:

I.   Повідомлення теми і мети уроку (1-2 хвилини).

II.   Актуалізація читацького досвіду школярів (8-10 хвилин).

1)   робота з виставкою книжок за темою заняття;

2)  розгляд та короткий аналіз дитячих ілюстрацій до прочитаних творів;

3)  прослуховування письмових відгуків про самостійно прочитані книги;

III. Активізація читацького мислення (15-20 хвилин):

1)   бесіда на основі прочитаних творів (із включенням запитань і завдань, спрямованих на розвиток ціннісних орієнтацій  та формування вмінь висловлювати власне ставлення до прочитаного; робота над художніми засобами твору);

2)  літературні вікторини, ігри, конкурси;

3)   підсумок самостійної роботи учнів (оцінювання рівня підготовки учнів до уроку та активності під час обговорення прочитаного).

IV.  Розширення читацького кругозору школярів (5-8 хвилин):

1)  розповідь вчителя про нові книжки та їх авторів;

2)   розгляд цих книжок, ознайомлення з зовнішніми та внутрішніми ознаками.

V.   Підсумкова бесіда (2-3хвилини).

VI.  Завдання до дому (2-3 хвилини).

1) повідомлення теми наступного уроку позакласного читання;

2)   ознайомлення із списком рекомендованої літератури за темою наступного заняття  (пропонується кілька творів на вибір; даються поради де їх можна знайти);

3)    уточнення завдань (коротко розповісти про прочитане, висловити своє ставлення до вчинків персонажів тощо);

4)    пропозиції щодо виконання додаткових завдань за бажаннями учнів (проілюструвати прочитане, написати відгук. Підготувати розповідь про письменника тощо).

На уроках позакласного читання доцільно використовувати такі методи та прийоми роботи:

БЕСІДА. Її використовують не так розгорнуто, як на звичайних уроках читання. Форму бесіди приймає і обговорення прочитаних книжок, і рекомендації нових; елементи бесіди допомагають виділити головне в прочитаному оповіданні, вияснити послідовність подій, часу та місця дії. Своєрідність на уроках позакласного читання полягає в тому, що всі питання розраховані на більш високу самостійність школярів, ніж звичайно, на розгорнуті відповіді, на зволікання додаткових відомостей – із життя, із інших книжок.

Як і на звичайних уроках, бесіди бувають вступні, супутні, підсумкові.

Доцільно використовувати у ході бесіди такі методи та прийоми роботи:

- навчання відповідати за зразком;

- постановка проблемних запитань (завчасно) для осмислення відповіді вдома, з ілюстрацією індивідуально дібраного літературно-художнього і довідкового матеріалу;

- навчання вміння ставити своїм товаришам запитання (цікаві, пізнавальні, творчі, пошукові, загадки) до прочитаного.

СЛОВНИКОВА РОБОТА. Вона грає на уроках позакласного читання допоміжну роль: пояснюються складні слова, звертається увага школярів на особливо яркі, вдалі відбори мовлення, які необхідно запам’ятати. Розібрати всі слова. Які можуть показатися дітям складними, незрозумілими на уроках позакласного читання просто неможливо. Словникова робота тут орієнтується на довідники, на примітки до тих форм, які використовуються у житті.

ПЕРЕКАЗ ПРОЧИТАНОГО на уроках позакласного читання поступово відходить від традиційної форми близького до зразку переказу: учні передають сюжет прочитаної книжки, переказують уривок, який більш сподобався, передають прочитане в ролях, інсценізують окремі сцени з прочитаної книги. Систематично використовують і такий вид роботи, як написання твору.

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ ВГОЛОС слід використовувати як основний прийом, який дозволяє іноді краще всіх роздумів визвати в учнів найглибше колективне хвилювання, потребу в спілкуванні.

Готуючись до уроку позакласного читання, вчитель має постійно звертатися до словників, довідників, переглядати книги, старі видання журналів, книжок. Із цих джерел він черпає повчальні для вихованців матеріали, з якими вони самостійно ознайомитися ще не можуть.

 Оцінювання позакласного читання.

Вся навчальна діяльність школярів із позакласного читання на кожному етапі контролюється та оцінюється.

На підготовчому та навчальному етапах позакласного читання позитивна оцінка поточної діяльності школяра виражається вчителем у формі усного схвалення, заохочувального запису в щоденнику тощо.

На основному етапі вже вводиться виставлення оцінок за позакласне читання (негативну оцінку виставляти не слід).

При виставленні оцінки слід враховувати:

1. Оволодіння програмними вимогами з позакласного читання.

2. Правильність та зацікавленість орієнтації школяра в книжці та книгах, читацький кругозір.

3. Повнота, точність та емоційність висновків та роздумів про прочитане, вміння опиратися при відповіді на текст книги, заволікати ілюстрації та минулий читацький досвід.

4. Кількість та якість самостійного читання.

5. Вміння розбиратися в прочитаному.

6. Суспільна допомога, яку учень приносить як читач (участь у створенні класної бібліотеки, картотеки, книжкових виставок, допомога товаришам при підготовці до уроків позакласного читання та таке інше).

Оволодіння технікою читання на уроках позакласного читання не оцінюється - діти повинні це знати.

Щоб всі школярі навчились самостійно звертатися до книжок за бракуючими знаннями, діти повинні полюбити цей вид діяльності, усвідомити його життєву необхідність, звикнути читати тільки за власним вибором та за „правилами”. Також вони повинні придбати спеціальні вміння та навички, які дозволять учням швидко орієнтуватися в доступних книгах, щоб знаходити та читати потрібний матеріал з мінімальною затратою часу та сил.

Школярі отримають максимум задоволення і користі, якщо вчитель розкаже і покаже, як готуватися до уроку. Насамперед треба навчити їх, як цікаво і захоплююче розповідати про прочитану книжку, як демонструвати її і показувати в ній ілюстрації. На уроках рідної мови і читання варто вводити вправи на списування уривків із прочитаних книжок, записувати відповіді на запитання одним – двома реченнями. Дуже корисно завести у класі постійні словнички, які допомагатимуть найбільш адекватно і нестандартно оцінювати прочитаний твір.

Методика проведення уроків з позакласного читання.

Для учня молодшого шкільного віку спілкування з літературним твором має приносити радість, задоволення. «Книжка повинна стати для кожного вихованця», - писав В.О. Сухомлинський, - другом, наставником і мудрим учителем. Я бачив важливе виховне завдання в тому, щоб кожний хлопчик, кожна дівчинка, кінчаючи початкову школу, прагнули залишитися наодинці з книжкою, прагнули до роздумів і міркувань… Це початок самовиховання думок, почуттів, переконань, поглядів. Воно можливе лише за умови, коли книжка входить у життя маленької людини як духовна потреба».

Ось чому значне місце в навчально-виховному процесі посідає робота з книжкою, уміла організація уроків позакласного читання. Тут не обійтися без науки, і перш за все методичної науки.

Методика навчання читанню – це розділ методики рідної мови, тобто органічна частина науки про те, як найбільш економно, розумно і продуктивно побудувати процес роботи з літературним твором, як прилучити дитину до самостійного спілкування з книжкою.

Сучасного школяра треба навчити не просто читати (розкодовувати текст), а читати книжки, вчити бачити в них співбесідника, навчити «розмовляти» з ними, відгукуватись на їх думки, вчинки. Розібратися у цьому дитині має допомогти вчитель, який добре володіє методикою читання і методикою передачі свого уміння спілкуватись з книжкою дітям.

Учитель має дотримуватись наступних методичних настанов, щоб навчити дитину читати книжки:

1. Виховувати інтерес до книжки треба з першого навчального дня.
2. Матеріалом, об’єктом має бути тільки художня дитяча книжка у типовому оформленні.
3. Роботу з дитячою книжкою проводити один раз на тиждень (20-25 хвилин від уроку навчання грамоти), краще в обумовлений день.
4. Дотримуватись відповідної методичної системи в побудові занять.
5. Вчити думати над книжкою до читання і в процесі читання.
6. Допомогти дитині повноцінно сприйняти літературний твір.

Методично-організаційна структура заняття з дитячою книжкою – це постійна творчість учителя й учнів, це цікаві і нестандартні засоби і форми роботи. Разом з тим це все-таки структуроване заняття.

Позакласне читання – складова частина шкільного курсу зарубіжної літератури. Його мета – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання. Ця мета продиктована самим життям: «Школярі, які нічого, крім підручника, не читають, дуже поверхового оволодівають знаннями».

Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою, Щоб допомогти їм у цьому, необхідно в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну роботу, яка передбачає втілення таких завдань:

- ознайомити учнів з широким та доступним колом дитячого читання;
- формувати спеціальні уміння самостійно та продуктивно працювати з дитячою книжкою, орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб;
- формувати в учні вміння самостійно працювати з різними джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації;
- накопичення у школярів досвіду спілкування з дорослими та однолітками на основі прочитаного;
- ознайомити дітей з різними формами проведення цікавого і змістовного дозвілля з книжкою;
- виховувати кваліфікованого читача, здатного вбирати в себе інтелектуальний, морально-етичний, естетичний досвіди людства у творах дитячої літератури;

Ці завдання розв’язуються на уроках позакласного читання і в позаурочний час протягом усіх років навчання учнів у початкових класах. Мета позакласного читання – забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів. Саме позакласне читання привчає, заохочує дітей до самостійного, вмілого, вдумливого читання книжки, газети, журнали. Воно має на меті розширити, поглибити знання, здобуті під час класного читання. познайомити учнів з широким колом доступної для учнів молодших класів літератури; розвивати за допомогою читання бажання і уміння вчитися; розвивати індивідуальні інтереси і нахили.

Отже, учитель має прагнути до того, щоб зацікавити дітей книгою, навчити міркувати над прочитаним, самостійно здобувати знання, тобто навчити дитину вчитися з книги.