Основні поняття курсу

різновид телефейлетону, у якому на відміну від документально-хронікального фейлетону, ролі виконують актори. До цієї форми вдаються, коли бракує конкретних документів.

репутація радіостанції, реноме, ім’я (єдність уявлень та вражень, що їх певна група осіб пов’язує з предметом, особою, програмою, радіостанцією). Вперше був запроваджений 1955 р. Гарднером і Леві, які стверджували, що спосіб, за допомогою якого марка чи товар доведені до свідомості покупця має вирішальне значення для окремої покупки. Комунікатор намагається створити однаковий І. у всіх споживачів (навіть у всього суспільства), хоч це практично неможливо. Сучасний маркетинг зорієнтований на створення уявлень про товари (послуги) чи марку, котрі б збігалися зі смаками перспективних цільових груп, тобто використовує багатокомпонентність іміджу і намагається спрофілювати його. І. може бути перебільшеним, хибним, брехливим.

голос людини, специфічна мелодія, шумові ефекти, що викликають у глядача асоціації з певним телеканалом, програмою, вікториною, шоу, новинами тощо. За допомогою І. а. створюється певний образ телеканалу.

особливий вид творчості, який здійснюється без ґрунтовної попередньої підготовки. І. як характер дії та спосіб розгортання авторської думки широко застосовується на телебаченні, і це надає передачам природності, внутрішньої динамічності, більшої переконливості. Імпровізаційна телепередача не передбачає створення детального сценарію чи заздалегідь написаного її учасниками тексту. Проте вона, як правило, має сценарний план, вимагає своєрідної проби – ознайомлення учасників зі студійною обстановкою, в якій їм доведеться виступати. Режисер може повідомити про творчий задум, але коли передача йтиме в ефір, вона фактично творитиметься “заново”. Найчастіше І. використовується в інтерактивних, прямоефірних програмах, в яких глядач бере безпосередню участь за допомогою телефонного, пейджингового, модемного, факсимільного зв’язку.

переробка друкованого белетрис­тичного (художнього) або науково-популярного твору на драматургічний, ігровий з метою показу його по телебаченню.

складова частина декорацій, що повинна від­повідати ідеї твору, підсилювати звучання передачі.

записана або прямоефірна розмова журналіста з компетентною особою.

процес бесіди журналіста з особою.

журналіст, який бере інтерв’ю.

сукупність ритміко-мелодійних засобів вимови, що додають мові різноманітних відтінків, роблять її питальною, окличною або розповідною. У радіомовленні вона вказує на ставлення ведучого до передаваного змісту, сприяє виразності викладу мікрофонного матеріалу, надає текстові своєрідного забарвлення.