Основні поняття курсу

передача дискусійного характеру, по­будована на зіткненні точок зору, протилежності поглядів.

анонсування випусків новин, в яких дуже коротко розповідається про найголовніші або інтригуючі події.

належність твору, проекту і т. ін. певному авторові.

працівник галузевої редакції чи об’єд­нання на телебаченні, який допомагає редакторові й режисерові в організації творчого процесу та виконує їх різноманітні дору­чення.

відправник (комунікатор) інформаційного звернення, замовник програми.

споживач інформаційної продукції, читач, слухач, глядач, відвідувач лекцій, виставок, конкретний одержувач.

передача, що має чітку спрямованість, призначена для певного кола глядачів, слухачів. Необхідність у передачах такого типу зумовлена неоднорідністю аудиторії. У теле- і радіожурналістиці цей термін вказує на відмінність передач спеціального характеру від тих, які розраховані на широку (недиференційовану) аудиторію. Спрямованість А. п. визначається географічними, демографічними, професійними й іншими характеристиками аудиторії, а також особливостями, пов’язаними з інтересами і захопленнями людей (наприклад, передача для жителів Запоріжжя і Запорізької області; для дітей, молоді, жінок; для військових, для працівників промислових підприємств; для жителів села; для садівників, фотолюбителів, аматорів шахів тощо).

проміжок часу, коли активність радіослухачів є найвищою.

вигляд обличчя, предмета прямо, спереду.

частина апаратно-студійного блоку, приміщення для техніки, що забезпечує процес створення і випуску в ефір телепередачі.

приміщення з обладнанням для звукового монтажу радіопередач, яке є частиною апаратно-студійного блоку, або розташовується автономно.

група апаратно-студійних блоків чи радіостудій з монтажними апаратними, об’єднаних у єдину технологічну систему за допомогою комутаційного центру – центральної апаратної.

автомобільна репортажна телевізійна установка, що дає змогу вести репортажі, супроводжуючи об’єкт.

працівник на телебаченні, який допомагає основному спеціалістові виконувати творчу роботу. А. є, зокрема, при режисерах, звукорежисерах, операторах.

паралельне компонування кадрів, що виявляє внутрішні зв’язки між ними, викликаючи у гля­дача певну асоціацію.

збірна назва телеглядачів, яким адресуються програми.

ймовірне коло радіослухачів, на яких розрахований радіомовний канал, програма, рубрика, а також окремі матеріали. А. п. містить у собі і цільову аудиторію. Вона визначається за територіальним (наприклад, для районної радіостанції – усе населення району, здатне приймати її програми) й іншими (демографічним, соціально-демографічним, психологічним, соціально-психологічним) принципами.

1. Зміни у складі та чисельності радіоаудиторії, переключення її з однієї на іншу програми, виключення з процесу комунікації під час передачі. 2. Визначення зміни у складі і чисельності аудиторії.

зорова інформація, що супроводжується звуком.

музична кінцівка (“хвіст пісні”) без вокального виконання, на тлі якого робиться “back-announce” (оголошується виконавець, назва пісні та інша інформація).

музична звукова підложка під новини, рубрики, прогноз погоди.

передача на професійну тему, що має форму монологічного виступу перед телекамерою. Відзначається природністю перебігу розмови, жвавістю викладу, адресу­ванням певній аудиторії.

пристрої на передній частині об’єктива, що за­хищають його від світлового проміння.

1. комплексна теле- , радіопередача, в ході якої за значний часовий відрізок виходять в ефір матеріали тематично пов’язані між собою і спільної спрямованості. Практикують Б. з фіксованою періодичністю. Внутрішній зв’язок блоку здійснюється ведучим радіопрограми. Тривалість Б. коливається від однієї до чотирьох годин залежно від тематики чи соціальної орієнтації передачі на певну частину радіоаудиторії. 2. Програми, присвячені певним подіям (річницям) об’єктам тощо. Щотижневі Б. адресують великим соціальним групам: автомобілістам, пенсіонерам, домогосподаркам, воїнам тощо.

котушка, що використовується на телебаченні для намотування кінострічки.

імітовані предмети павільйонної обстанов­ки, що використовуються з декоративною метою.

журналіст, який веде телепередачу. Його функ­ції визначаються специфікою і різноманітністю передач. Розріз­няють такі амплуа тележурналіста-ведучого: репортер, інтер­в’юер, ведучий новин, оглядач, коментатор, модератор, шоу-мен.

телевізійна декорація, на фоні якої відбу­вається дія.

актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, в тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

працівник телебачення, який, керуючись програмою на день, забезпечує трансляцію, контролює мов­лення, підтримуючи тісний контакт з дикторами, режисерами, звукорежисерами, апаратними групами.

одна із поширених телевізійних форм, де головною особою є оповідач – безпосередній носій інфор­мації. Це, як правило, державний чи політичний діяч, вчений, письменник тощо.

плавне віддалення в кадрі від об’єкта, поступове зменшення масштабу його зображення без порушення різкості; здійснюється за допомогою трансфокатора.

коротка музична фраза між частинами пере­дачі. Найпоширеніша форма аудіовізуальної телеінформації, запозичена в документальному кінематографі і певним чином трансформована відповідно до специфіки телебачення.

запис на феромагнітну плівку зображення і звуку. Такий спосіб широко використовується для фіксації телепередачі або матеріалу до неї з подальшим відтворенням в ефірі чи під час монтажу.

електронний апарат, призначений для синхронної зйомки аудіовізуальних матеріалів.

широко використовуваний на телебаченні електронний апарат для записування на феромагнітну плівку і наступного відтворення з неї аудіовізуальних матері­алів.

творчий працівник телебачення, який забезпечує зйомку відеоматеріалів.

змагання, в ході якого учасникам треба дати відповідь на різноманітні запитання та завдання, щоб засвідчити свої знання у певній галузі людської діяльності чи виявити свій загальний культурний рівень.

це галузь мовлення в середніх і вищих навчальних закладах, що використовує засоби телемовлення в навчально-освітніх цілях: організовує та включає до програми навчальні лекції, уроки, доповіді, пізнавальні програми, освітньо-виховні програми, а також програми розважального і музичного характеру, чим прискорює і полегшує засвоєння матеріалу. Працюючи на В. і. ш. т., опановують основи журналістики майбутні працівники електронних ЗМІ. Редакції цих телестудій, як правило, формуються на громадських засадах зі школярів і студентів під керівництвом викладачів. Вузівське телебачення є початковою виробничою базою для закріплення теоретичних знань і вироблення у студентів практичних фахових навичок.

анонсування програми з метою утримання глядача на певному телеканалі протягом певного періоду. Якщо ведучому необхідно перервати програму на якийсь відрізок часу (наприклад, новини, реклама), то необхідно докласти чималих зусиль, щоб заінтригувати слухача, утримати від бажання переключитися на іншу хвилю.

див: відбивка.

працівник телебачення, який читає перед мі­крофоном і телекамерою підготовлені до ефіру тексти.

виробничо-творча ланка у структурі телебачення.

портативний апарат для звукозапису, призначений головним чином для фіксації людської мови. Використовується, як правило, при інтерв’ю, в окремих випадках – для ведення репортажу, якщо під час події журналіст може вільно переміщатися, щоб сконцентрувати увагу аудиторії на виступі конкретної людини чи конкретної звукової деталі. Основна відмінність від магнітофона – наявність пристроїв, що полегшують розшифровку, перенесення на папір записаної на магнітну стрічку інформації (дистанційне керування, можливість уповільнення або збільшення швидкості тощо).

манера вимовляти звуки, склади, слова і фрази.

форма мовленнєвої організації твору; розмова двох або кількох дійових осіб.

кінематографічний чи телеві­зійний твір, що відображає дійсні життєві факти, події, явища. На відміну від ігрового, в документальному фільмі не залучають до участі акторів, не використовують декорацій.

папка з матеріалами, документами, що зібрані з певної тематики, проблеми або питання, що цікавить журналіста.

втілення на екрані сценічного чи літера­турно-художнього твору специфічними засобами телебачення.

виступ без попередньої підготовки, якого часто вимагає специфіка тележурналістики.

створення за допомогою виражальних засобів телебачення зримої картини у слухача, що дає йому змогу ніби знаходитися на місці події. Е. п. є неодмінною якістю телерепортажу.

навколишнє середовище, в якому електромагнітні хвилі поширюють сигнали телевізійного зображення і звуку.

поширення радіо- і телевізійних передач через ефір за допомогою радіостанцій і приймальних пристроїв колективного чи індивідуального користування. В Україні Е. м. почало розвиватися у 1924 році.

час, впродовж якого певна телестудія передає свої програми самостійно або в співпраці з мережною студією.

штучна мова, прийнята лише в певному колі людей, пов’язаних спільними цілями або інтересами. Ж. становлять спеціально підібрані поняття і терміни, слова і звороти мовлення. У відкритих групах (наприклад, молодь) Ж. (сленг) – це “колективна гра”. В замкнених колах Ж. – сигналом, що розпізнає “своїх” і “чужих”, а іноді – засіб конспірації. Іноді цей термін використовують на позначення викривленої мови.

слова або вирази, які використовують в мові певні соціальні або професійні групи людей як спосіб характеристики або самохарактеристики в програмах для молоді, різноманітних шоу, розрахованих на певні кола людей. Зловживання Ж. призводить до засмічення української мови.

розповідь, записана репортером на плівку та що включена в радіо- чи телепередачу.

використовуваний у студійному павільйоні рухомий штатив, що має подібну до колодязного журавля довгу жердину з мікрофоном на кінці.

професійний літератор, постійний співробітник, штатний працівник періодичного видання, інформаційного органу, редакції радіомовлення або студії телебачення, організатор творчого процесу.

професіональне вміння автора реалістично відображати дійсність у різноманітних журналістських формах і публіцистичних жанрах.

масштабність телепоказу (зйомки), що дає в кадрі зображення великого розміру.

у радіомовленні чи на телебаченні так називають музику, або шумові ефекти, що супроводжують передачу. Створює фон, завдяки якому діалог набуває чіткості і більшої виразності, емоційної довершеності.

текст, що супроводжує відеокадри на екрані.

мала форма нарису, що використовується, зокрема, в тележурналістиці.

емблема телевізійної передачі, а також заповнення паузи в ефірі.

ділянка рухомого носія (кіноплівки, магнітної плівки, диска, грамплатівки), на якій зафіксовані звукові коливання.

різноманітний звуковий матеріал (шуми, акустичні звуки, музика), який у телепередачі доповнює текст, надає йому більшої виразності, емоційності.

надання звучанню радіо- чи телепередачі своєрідних особливостей – імітації. Досягається за допомогою реверберації, відтворення звуку у зворотному порядку, регулювання швидкості, спотворення звуку, фільтрації.

сукупність звукових (мовних, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об’єкт, явище, історичну подію, характер людини. Поняття про З. о. у науці про журналістику розроблене в 70-х рр. як результат осмислення особливостей функціонування різних виражальних засобів радіожурналістики. У його образі всі елементи рівнозначні, тому що можуть мати понятійне, сюжетне і естетичне навантаження для вираження реальної дійсності. Пошук оптимального поєднання цих елементів у кожному конкретному випадку і становить суть творчості радіожурналіста, що прагне досягти найбільш дохідливої і виразної форми для передачі своїх думок і життєвих спостережень. З. о. є частиною ідейно-естетичного оформлення телевізійної передачі чи кінофільму. У цьому випадку він існує в структурі матеріалу як частина загального зображувального комплексу художніх засобів чи як автономний компонент для поглиблення тієї чи іншої авторської думки, безпосередньо не пов’язаної із сюжетом, вираженим пластичними засобами.

використання комплексу виражальних засобів телебачення, в якому зберігається головна роль слова, але музика і шуми виконують не додаткову, ілюстративну, а сюжетну функцію і можуть у структурі передачі заміняти людське мовлення для позначення часу і місця дії, переміщення дії в часі і просторі, вираження емоційного характеру описуваних подій і психологічного стану його учасників чи самого журналіста.

процес, за допомогою якого сигнали звукової інформації, впливаючи на магнітну плівку, платівку, диск, дискету тощо, змінюють його кількісні і якісні характеристики з метою збереження в ньому звукової інформації і наступного її відтворення. Розрізняють два види З.: монофонічний, що майже не містить інформації про просторове розташування джерел звукового сигналу під час запису, і стереофонічний, який містить інформацію про просторове розташування джерел звукового сигналу під час запису.

технічний працівник, який здійснює передачу в ефір музики, звуків, шумів, забезпечує необхідну якість звукозапису.

творчий працівник, який забезпечує му­зичне і звукове оформлення передачі.

творча робота знімальної групи над втіленням сценарію чи сценарного плану, що завершується фіксацією на плівці звуко-зорового матеріалу.

описова частина сценарію, в якій вислов­лено зорове бачення матеріалу.

різновид телефейлетону, у якому на відміну від документально-хронікального фейлетону, ролі виконують актори. До цієї форми вдаються, коли бракує конкретних документів.

репутація радіостанції, реноме, ім’я (єдність уявлень та вражень, що їх певна група осіб пов’язує з предметом, особою, програмою, радіостанцією). Вперше був запроваджений 1955 р. Гарднером і Леві, які стверджували, що спосіб, за допомогою якого марка чи товар доведені до свідомості покупця має вирішальне значення для окремої покупки. Комунікатор намагається створити однаковий І. у всіх споживачів (навіть у всього суспільства), хоч це практично неможливо. Сучасний маркетинг зорієнтований на створення уявлень про товари (послуги) чи марку, котрі б збігалися зі смаками перспективних цільових груп, тобто використовує багатокомпонентність іміджу і намагається спрофілювати його. І. може бути перебільшеним, хибним, брехливим.

голос людини, специфічна мелодія, шумові ефекти, що викликають у глядача асоціації з певним телеканалом, програмою, вікториною, шоу, новинами тощо. За допомогою І. а. створюється певний образ телеканалу.

особливий вид творчості, який здійснюється без ґрунтовної попередньої підготовки. І. як характер дії та спосіб розгортання авторської думки широко застосовується на телебаченні, і це надає передачам природності, внутрішньої динамічності, більшої переконливості. Імпровізаційна телепередача не передбачає створення детального сценарію чи заздалегідь написаного її учасниками тексту. Проте вона, як правило, має сценарний план, вимагає своєрідної проби – ознайомлення учасників зі студійною обстановкою, в якій їм доведеться виступати. Режисер може повідомити про творчий задум, але коли передача йтиме в ефір, вона фактично творитиметься “заново”. Найчастіше І. використовується в інтерактивних, прямоефірних програмах, в яких глядач бере безпосередню участь за допомогою телефонного, пейджингового, модемного, факсимільного зв’язку.

переробка друкованого белетрис­тичного (художнього) або науково-популярного твору на драматургічний, ігровий з метою показу його по телебаченню.

складова частина декорацій, що повинна від­повідати ідеї твору, підсилювати звучання передачі.

записана або прямоефірна розмова журналіста з компетентною особою.

процес бесіди журналіста з особою.

журналіст, який бере інтерв’ю.

сукупність ритміко-мелодійних засобів вимови, що додають мові різноманітних відтінків, роблять її питальною, окличною або розповідною. У радіомовленні вона вказує на ставлення ведучого до передаваного змісту, сприяє виразності викладу мікрофонного матеріалу, надає текстові своєрідного забарвлення.

система телепередач, підготовку яких здійснюють різні редакційні підрозділи з метою оперативного й об’єктивного інформування населення про найбільш важливі і цікаві події в країні і за її межами. Значну частину І. т. становлять програми прямого ефіру – трансляції і репортажі з місця події, що синхронно відбивають його розвиток. Найважливіша умова ефективності інформаційного телемовлення – оперативність, тому що відповідно до законів соціальної психології і психології сприйняття суспільна думка щодо того чи іншого соціально значимого факту формується насамперед на базі першого його тлумачення ЗМІ. До найбільш поширених жанрів І. м. належать: репортаж, інтерв’ю, звіт, виступ, коментар тощо.

підстава, причина подачі журналістського матеріалу по телебаченню.

усне повідомлення, відеосюжет, звіт, інтерв’ю, репортаж, огляд, коментар (інформаційний різ­новид).

частина, знята одним “поглядом” камери, тобто під час безперервної роботи камери до моменту її ввімкнення. Це поняття охоплює ще одна ознака – тривалість, тобто час перебування зображення на екрані. К. називають також частину фільму (чи телепередачі), зняту “одним поглядом” камери, тобто під час безупинної роботи камери, іншими словами – у відрізок часу від початку до кінця руху плівки в кінокамері (чи у відрізок часу від моменту включення телекамери в ефір і до моменту її відключення від ефіру). Теоретики екранного мистецтва називають К. найменшою одиницею образотворчого ряду.

спосіб створення телевізійного кадру, що дає можливість акцентувати увагу глядача на певних об’єктах і їх деталях.

сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для трансляції телепередач.

пристрій у вигляді закритого пластмасового футляра, призначений для розміщення в ньому котушки, осердя, носія магнітного запису і деяких допоміжних пристосувань. Використовується як носій відео- і звукової інформації. Переваги К. порівняно з іншими пристроями для збереження і використання магнітної стрічки (котушками, рулонами тощо) – захищеність стрічки від випадкових ушкоджень, компактність, простота експлуатації і зручність зберігання.

застосовувана у телевізорі приймальна елек­тронно-променева трубка.

тлумачення і критичні зауваження стосовно чого-небудь, наприклад, К. науковця або журналіста.

журналіст або фахівець в іншій галузі, який виступає по телебаченню з коментарями.

побудова твору, система зв’язку його складових, їх взаємозумовленості і співвіднесеності. Незалежно від обсягу, кожний словесний твір будується за законами пропорцій, діалектичного зв’язку компонентів і становить складне ціле. Структура будь-якого журналістського твору залежить від специфіки матеріалу, творчого завдання і таланту автора. Щоб К. була справжнім засобом реалізації творчого задуму, журналіст повинен продумати початок твору і його закінчення, подбати про те, який епізод чи факт поставити в центрі уваги слухача, зважити на мовностилістичні засоби зв’язку усіх складових виступу.

спосіб зйомки, коли об’єкт перебуває між камерою і джерелом світла.

запис телепередачі з метою оцінювання якості підготовки матеріалу і передачі в цілому.

структурна ланка телеорганізації, місце перебування кореспондента теле­бачення.

система телевізійного зв’язку з космо­сом.

показник популярності програми, процент відбору телеглядачів, що дивляться її у певний час.

масштабність телепоказу (зйомки), що дає найбільше зображення в кадрі (наприклад, голова або тіль­ки очі людини).

вступний абзац, яким відкривається текст публікації; він виконує функцію заспіву або зачину. На телебаченні лідова система подачі інформації використовується у випусках новин: на початку ведучий коротко розповідає про найважливіші події у світі, країні або місті за останню годину. Іноді Л. формують так, щоб зацікавити й затримати глядача біля екрана протягом тривалого часу.

повний виклад сценарію пере­дачі, що може здійснюватися після її відеозапису.

один із видів телеконцерту, що має форму художнього читання літературних творів або уривків із них.

вид передачі, що розкриває творче обличчя письменника.

права частина тексту телевізійного або кіносценарію, в якому зафіксоване те, що буде передаватися голосом. Важливими якостями літературного ряду є глибокий зміст і точна відповідність зоровому ряду: все, що відбувається на екрані має супроводжуватися текстом, який роз’яснює зображення або розкриває його зміст.

один із видів телеспектаклю, що поєднує елементи сценічної дії та авторської розповіді, телеві­зійними засобами розкриває зміст художнього твору. Цен­тральною дійовою особою в Л. т. є ведучий-оповідач.

письмовий дозвіл компетентного органу, що дає право на користування каналом мовлення.

передача, що підготовлена місцевою програмою мовлення (без участі мережі).

стрічка з тонким магніточутливим покриттям, на якому записують звук.

фонограма, отримана в результаті запису на магнітній стрічці.

електронний апарат для звукозаписування.

зйомка малих об’єктів у великих мас­штабах, що дає змогу показати на екрані дрібні, не доступні людському окові деталі.

те саме, що й широкий план.

звукова організація тексту, гармонійне звучання певних мовних елементів.

компонування зображень, знятих з різних точок.

розміщення дійових осіб перед камерою в студії або на знімальному майданчику (здебільшого у телеві­зійній виставі, шоу).

зйомка дуже малих предметів за допо­могою мікроскопа.

пристрій для перетворення звукових ко­ливань на електричні та передавання їх на відстань.

робоча програма студії телеба­чення, в якій занотовано порядок виходу в ефір передач, ви­значено черговість виголошення дикторських текстів перед мі­крофоном.

папка, що містить технічні і творчі дані передачі, підготовленої до ефіру: мікрофонний матеріал, інформацію про учасників, хронометраж, режисерський сценарій і т. д.

текст, призначений для виго­лошення перед мікрофоном і передачі в ефір.

пристрій для регулювання рівнів звуку або зображення.

регулювання рівнів електричних сигналів передачі, поступове виведення звуку і наступне таке саме введення їх; специфічна форма переходу від однієї музичної фрази до іншої.

передача на відстань аудіовізуальної інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що поширюються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телеприймачів.

ведучий на телебаченні, журналіст, що повідомляє кілька окремих інформаційних матеріалів у передачі, поєднує чи відокремлює їх, доповнює коротким коментарем; редактор, що веде передачу як диктор із вступним, перехідним чи заключним словом у програмі чи її розділі. М. стежить за правильним розподілом часу висловлювань гостей студії і глядачів, які телефонують. Його мета – не “загубити” тему, не дати учасникам від теми обговорювання. Найголовніший принцип: модератор не є учасником дискусії, не займає позицію одного з учасників. Приклад М. – це ведучий програм, що стосуються передвиборних дебатів.

телеапарат, встановлений у студії для нагляду за зображенням.

голосова одноманітність.

добір і з’єднання окремих сцен і епізодів фільму, передачі в необхідній послідовності. Види М.: внутрікадровий, міжкадровий, технічний, конструктивний, художній, паралельний, перехресний, асо­ціативний.

короткий фрагмент із музичного тво­ру або спеціально підібраний ряд звуків.

оформлення передачі засобами музики, що сприяє кращому донесенню її змісту.

музика, що супроводжує зобра­ження і закадровий текст.

один із видів телевистави, що будується на музичному матеріалі за принципами драматургії й законами телебачення.

різновид музично-драматичного театру на телебаченні.

програми, призначені для навчально-освітніх цілей.

виділення в усній вимові якогось складу або слова за допомогою посилення голосу.

плавне наближення в кадрі до об’єкта, посту­пове збільшення масштабу його зображення без порушення різкості; здійснюється за допомогою трансфокатора.

кадр, скомпонований із двох зображень, поєднаних способом нашарування.

поєднання двох кінозображень, одне з яких поступово замінює інше.

жанр телевізійної публіцистики, що специфічними засобами відтворює дійсність у формі художніх образів і ґрунтується на документальній основі.

поступове посилення звуку в телепе­редачі, один із засобів музичного оформлення матеріалу.

інформація, що міститься не стільки в самому слові, вимовленому журналістом у мікрофон, скільки в інтонації. Вона додає тексту іронічного, а іноді і протилежного змісту. Н. і. включає звукопис подій чи окремих фактів реального життя, зібраних разом за принципом арт-акустики (таким способом, коли кожен звуковий фрагмент зберігає семантичне значення, тобто має змістове наповнення).

кіно- чи відеокамера, що фіксує зображення без запису звуку.

спосіб естетичного освоєння дійсності, який полягає у специфічному відтворенні життя за допомогою художніх образів.

жанр тележурналістики, в основі якого лежить осмислення подій і фактів у часових та просторових рамках.

журналіст або спеціаліст з іншої сфери, який готує огляди і виступає з ними по телебаченню.

передане по телебаченню повідомлення про певну подію, може бути рекламного характеру.

нанесення на феромагнітну плівку, на якій уже зроблено відеозапис, звукового супроводу (пояснювальний текст, музика, шуми).

телерепортаж, у якому ви­являється активна підготовча (організуюча) роль журналіста у визначенні теми, об’єкта, в доборі учасників передачі.

один із важливих виражальних засобів на телебаченні, що сприяє наданню передачі відповідної то­нальності й настрою.

приміщення на телестудії, призначене для відеозапису, звукозапису або прямої передачі в ефір телевізійної програми.

публіцистичний твір гостро сатиричного ха­рактеру на злободенну тему, спрямований проти негативного явища в суспільстві, проти організації чи особи.

один із видів рухомої зйомки, під час якої знімальна камера плавно повертається вліво або впра­во, вгору або вниз, відтворюючи на екрані широкі простори або високі об’єкти.

прийом показу кадрів, що від­творюють одночасні дії.

розгорнута форма режисерського сценарію, що найбільш повно відбиває послідовність епізодів передачі. Робота над П. п. завершується в процесі трактових (генеральних) репетицій, за нею режисер чи асистент режисера випускають в ефір передачу чи ведуть її запис, знаходячись в апаратній за режисерським пультом.

тимчасова зупинка голосу, невелика затримка у виступі, розмові, читанні; важливий чинник логічного чле­нування тексту.

електронний апарат для передачі в ефір електромагнітних сигналів, що несуть зображення чи звук.

телевізійний твір, підготовлений творчими та інженерно-технічними працівниками телебачення.

аудиторія, що лишається біля телевізорів після перегляду попередньої програми тієї самої телестудії.

прийоми зв’язку між кадрами: витіснення, затемнення, наплив, подвійна експозиція, сковзання, розфокусування та ін., що здійснюються електронним способом.

різновид паралельного мон­тажу, для якого характерна контрастність кадрів.

важлива специфічна риса телеба­чення, її суть полягає в тому, що екранне слово наділене рисами образу, який живе на телеекрані.

правила і прийоми зображення на площині віддалених від спостерігача предметів. Людина, що створює зображення (картину, фотографію, комп’ютерний малюнок тощо) практично завжди прагне до передачі в ньому максимального обсягу і глибини простору. Художник уже на стадії етюдних нарисів вибирає систему образотворчих засобів, за законами якої будуватиметься майбутня композиція його картини. Іншими словами, із шести відомих видів П. (лінійна, повітряна, динамічна, оптична, змішана і зворотна) віддається перевага будь-якій з них.

вступна частина телепередачі, яка вводить телеглядачів у курс теми, допомагає зорієнтуватися в обстановці, ознайомитися з учасниками передачі тощо.

музично-шумове оформлення телепередачі, на фоні якого ведучий, диктор працює в ефірі. Вона допомагає глядачу відрізнити одну передачі від іншої, додає змістове навантаження телепередачі, створює настрій і емоційно забарвлює.

масштаб зображення у кадрі. Це поняття виражає ступінь величини зображуваної фігури чи предмета, залежить від дистанції між камерою і фігурою, що знімається, і від фокусної відстані об’єктива. Найбільш уживаний розподіл планів – на три види: загальний, середній і великий.

прийом, суть якого полягає у накладанні одного зображення на друге; найчастіше застосо­вується у переходах між кадрами.

різновид теленарису, який готу­ється під час подорожей своєю країною чи за кордоном.

процес створення телепрограм за допомогою пересувної станції, яка забезпечує само­стійну підготовку передачі без стаціонарних технічних засобів телецентру.

фіксація на феромагнітну плівку аудіовізуальних матеріалів за межами студії.

звукові сигнали або уривки мелодій, що пе­редують телепрограмам.

повідомлення і роз’яснення на телеекрані фактів, подій і явищ політичного життя.

один із видів телеконцерту, який на основі сценарію або сценарного плану складається з музич­них, літературно-драматичних, циркових номерів.

різновид інтерв’ю багатьох учас­ників, що ведуть розмову з однією або кількома особами, добре поінформованими в певній сфері.

замаскована камера, якою здійснюють зйомку непомітно для об’єкта.

різновид телерепортажу, у якому репортер спонукає (“провокує”) людей до дії у створе­них ним обставинах.

1. Послідовний перелік телепередач за пев­ний період. 2. Окрема телевізійна передача. 3. Сукупність теле­передач, що транслюються безпосередньо або в запису.

телепередача зі студії, у якій бере участь студійна аудиторія.

особа, яка розробляє власний телевізійний проект, визначає творчі завдання щодо його реалізації і здійс­нює організаційне та фінансове забезпечення проекту.

безпосереднє поширення те­лепередач без попереднього запису і монтажу.

1. Вид радіо- чи телевізійного мовлення, відмітна риса якого – одночасність події, трансляції її в ефір і прийому слухачами, тобто безпосередній вихід у ефір з місця події і протягом неї. 2. Синонім поняття “трансляція події”. П. е. може бути студійним (вестися з теле-, радіостудії) і позастудійним. Його специфічна ознака полягає в тому, що він дає змогу глядачу, слухачу відчути себе очевидцем події, створює ефект присутності.

аудіовізуальна телепередача про подію в момент її перебігу.

обладнана телекамерами пересувна телевізійна станція, що забезпечує підготовку (відеозапис або прямоефірну трансляцію) позастудійних передач.

чиста, без чутливого покриття плівка, що приклеюється до початку і кінця кіно- або звукового ролика і запобігає псуванню відзнятої чи записаної частини плівки при її заправленні в кіноапарат або магнітофон.

кут, утворений оптичною віссю об’єктива ка­мери і площиною предмета, розташування камери відносно об’єк­та зйомки.

пристрій для створення штучної реверберації електричними чи електроакустичними методами; застосовується для створення спеціальних акустичних ефектів (наприклад, об’ємності звучання і т. п.) у радіо- і телевізійних передачах при здійсненні музичних записів.

процес поступового загасання звуку в приміщенні після припинення дії його джерела, зумовлений повторним відбиттям звукових хвиль від різних поверхонь (природна Р.); штучна Р. створюється за допомогою ревербератора.

своєрідний телеогляд, що складається з музич­них, хореографічних, ексцентричних номерів, пов’язаних умов­ним сюжетним ходом.

літературне опрацювання матеріалу для його передачі по телебаченню; підготовка мікрофонного мате­ріалу.

тележурналіст, який готує матеріал для пе­редачі в ефір.

1. Приміщення, де перебувають творчі пра­цівники. 2. Колектив творчих працівників галузевого відділу телестудії.

творчий працівник телестудії, який готує телепередачі, забезпечуючи реалізацію на екрані авторського задуму.

творчо-виробнича ланка студії телебачення.

показник популярності програми. Визначається процентом вибірки телеглядачів, що дивляться її у цей час.

спеціальна інформація про осіб чи продук­цію, яка поширюється з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

система передачі на великі відстані радіосигналів телебачення.

пояснення до зорового ряду в сценарії чи сценарному плані.

попередня творча підготовка передачі.

виголошена дійовою особою фраза, після якої у продовження діалогу вступає інша особа.

оперативна, емоційно забарвлена розпо­відь тележурналіста про подію, що створює враження присут­ності телеглядача на місці події.

тележурналіст, який забезпечує студію новинами, разом з оператором знімає, монтує кадри, супро­воджує їх розповіддю.

одна з проміжних радіо- або телевізійних станцій у ланцюгу передавальних або приймальних станцій.

одночасні прийом і передача телеорганізацією програми без будь-яких її змін.

автор рецензії, оглядач телепродукції на студійній чи редакційній летючках.

критичний огляд телепродукції на ле­тючці за певний період.

метод кінознімання на фоні зображення, що проектується на екран.

розмірена повторюваність аудіовізуальних еле­ментів.

наука ораторського мистецтва, теорія, що розкриває секрети красномовства.

використовувана у публіцистичному письмі чи в усній мові на радіо та на телебаченні мовностилістична фігура, що має форму звертання журналіста до якогось явища, щоб привернути до них більшу увагу слухачів. Від звичайного відрізняється тим, що спрямоване до відсутніх людей або неживих предметів з метою виявити до них авторське ставлення, надати мові твору чи передачі емоційності, поетичної виразності. Звичайне звертання передбачає встановлення контакту автора з особою, до якої він адресується, риторичне ж такої мети не має: воно не потребує відповіді.

специфічний операторський при­йом, суть якого полягає у виведенні об’єкта зображення з фоку­су, розмиванні зображення.

власноручно написаний автором текст.

процес фіксації на плівці зображень різноманітних об'єктів за допомогою рухомої камери.

окрема підгрупа в системі публі­цистичних жанрів, до якої належать памфлет, фейлетон, гумо­реска, пародія, байка, епіграма, шарж, карикатура.

Саундтрек (від англ. soundtrack – звукова доріжка) – 1. Позначення музики чи шумового оформлення, що супроводжує зображення в кіно- і відеопродукції. Використовується як самостійна одиниця під час програмування у радіомовленні (наприклад, пісня з кінофільму). Термін з’явився як елемент професійного арго, але поступово усталився в мові. 2. Звукова доріжка, що займає окремий номер на аудіодискові чи грамплатівці.

імітація природних явищ або ство­рення ілюзії природного освітлення за допомогою спеціального устаткування.

масштабність телепоказу (зйомки), що дає в кадрі проміжне зображення об’єкта між загальним і великим планом (більша кількість деталей, ніж на загальному плані, наприклад, невелика група людей).

форма радіо- і телевізійної передачі, що складається з великої кількості окремих частин (серій), кожна з яких, як правило, має самостійний, завершений сюжет. Програми С. поєднуються зазвичай загальними сюжетними колізіями, героями і місцем основних подій.

– один із складників серіалу – художньої чи доку­ментальної кіно- або відеострічки, призначеної для показу по телебаченню; один із компонентів циклу телепередач, об’єдна­них спільною темою і сюжетною лінією.

процес фіксації зображення і зву­ку, що передбачає їх повну часову узгодженість.

кінокамера, що фіксує зображен­ня синхронно із записом звуку на підключеному до неї магні­тофоні.

програма телепередач на тиждень.

невеличка п’єса жартівливого змісту, що розкриває ідею реклами побічно, у формі логічно-емоційних висновків самого слухача, будується на грі акторів, шумових і музичних ефектах.

операторський прийом переходу від одного кадру до іншого з метою підкреслити якусь зміну: об’єктив камери раптово залишає об’єкт, на який був спрямований, швидко панорамує, зупиняється на нейтраль­ному фоні, після чого з’являється новий кадр.

це спресована у формулу сутність рекламної концепції, доведена до лінгвістичної досконалості думка, яка добре запам’ятовується. Це словесний портрет фірми, корпорації, політичного діяча, політичного об’єднання, найрізноманітніших урядових, фінансових, комерційних та інших інститутів. Крім того, він може бути і самодостатнім – виступати як самостійна форма звернення, котра може обійтися без розгорнутого тексту і візуального ряду.

рекламні радіопередачі на 10-15 хвилин, що компонуються на базі популярних оперних арій, опереткових сцен та пісеньок, а до тексту включають рекламні аргументи. За цими передачами стежать жінки (особливо домогосподарки).

програми освітнього, на­вчального та довідкового характеру для людей з відсутнім або послабленим слухом.

виконані за допомогою спеціального електронного блоку розгортання чи згортання екранної завіси, різноманітні фігурні врізки, відбивки, інші специфічні пере­ходи між кадрами, сюжетами.

випуск (часом позапрограмний) теленовин у зв'язку з важливими подіями.

імітація перешкод з метою досягнення потрібного звукового ефекту.

телевізійна система прийому, що створює просторову ілюзію, викликає враження об’ємності ек­ранного зображення.

особливість відтворених звуків, що викликає в слухача ілюзію просторового розташування їхніх джерел. С. під час запису забезпечується кількома мікрофонами, розміщеними в різних точках, а при відтворенні досягається за допомогою кількох встановлених у різних місцях динаміків. Принцип багатоканальної С. використовується в радіо- і телемовленні.

стаціонарні телевізійні трансляційні пункти із спеціальним обладнанням позастудійного мовлення, що встановлюється постійно в театрах, концертних залах, на цир­кових аренах і з’єднується з телецентром кабелем або лінією радіозв’язку.

різновид репетиції на телеба­ченні, що відбувається у студійному павільйоні.

процес створення та передачі з телецентру на радіотранслятор зображення та його звукового супроводження. До С. м. належать безпосередня трансляція (проводиться з телепавільйонів), комбіновані передачі, створені в телецентрі.

відеозапис передачі чи окре­мих її фрагментів у студії.

спеціально обладнане приміщення для підготовки трансляції, запису радіо-, телепередач.

напис, який подається внизу кадрів спосо­бом накладання.

кількість слухачів, що у своїй сукупності становлять аудиторію програми мовлення у певний проміжок часу.

закадровий пояснювальний текст до зобра­ження.

автор сценарію передачі чи фільму.

словесно-логічний еквівалент майбутнього екранного твору, літературна основа передачі. У ньому до­кладно, логічно послідовно і конкретно викладається розвиток теми, зорове її тлумачення, описується майбутнє дійство.

літературний проект, робоча версія майбутньої передачі, її сценарна схема, у якій відображається бачення автором задуманого, намічається уявний хід розвитку дії, якщо характер матеріалу завчасно визначити не можна.

коротка інформація про спонсора програми напередодні її виходу в ефір або в самій програмі.

виробництво і поширення аудіові­зуальних передач та програм.

врахування у сценарії якос­тей, характерних для телебачення

п’єса, спеціально написана для телеба­чення з урахуванням його специфіки.

вид передачі, скомпонованої з окремих матеріалів, які ведучий об’єднує в цілісну телепрограму.

– журналіст, який реалізує свої творчі можливості на телебаченні.

журналістська творчість, що вияв­ляється у відображенні дійсності телевізійними засобами.

електронний апарат, призначений для передачі на телеекран студійних або позастудійних зображень.

передача і приймання будь-яких знаків, сигналів зображення і звуку за допомогою електромаг­нітних засобів зв’язку (кабельного, оптичного i радіозв’язку).

одна з форм масової роботи телеба­чення з глядачами, які під час конференції аналізують передачі, висловлюють зауваження і пропозиції щодо їх поліпшення, отримують відповіді на різноманітні запитання творчого і тех­нічного характеру.

літературний твір у жанрі новели, напи­саний і реалізований на телеекрані з урахуванням специфіки телебачення.

частина переданих телевізійною систе­мою матеріалів, що містять відображені через передавальний канал відомості про актуальні, суспільно значущі події, факти і процеси нашого життя.

взаємний обмін матеріалами між телестудіями.

своєрідне звукове забарвлення, властиве голосу чи музичному інструментові. На телебаченні Т. регулюється за допомогою спеціального пристрою.

швидкість подачі матеріалу на телеекрані.

навчальна дисципліна, що відіграє значну роль у процесі професійної підготовки теле- і радіожурналістів, дикторів, а також усіх тих, хто за родом діяльності пов’язаний з усним мовленням, – акторів, ораторів, педагогів. Вона містить у собі такі розділи, як анатомія, фізіологія і гігієна мовного апарату; постановка подиху, голосу, дикції; логіко-інтонаційні основи мовлення. Призначення Т. м. – виховання умінь, що дають змогу тому, хто виступає усвідомлено використовувати всі елементи мовного звучання і навмисно викликати потрібну розумову, емоційну і вольову реакцію аудиторії. Таким чином, володіння Т. м. допомагає знаходити оптимальну форму звукового вираження думки в конкретних умовах спілкування і конкретною метою.

сукупність електронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких телепрогра­ми доходять до глядачів.

напис на кадрі, що повідомляє назву фільму, дає перелік дійових осіб, містить пояснювальний текст і т. ін.

магнітні стрічки, на яких записані звукові програми з метою їх тривалого зберігання.

один із видів рухомої зйомки, що здійснюється поєднанням панорамування і проїзду (пере­міщення камери) одночасно.

різновид репетиції на телебачен­ні з увімкненням внутрішньої мережі передачі зображення і зву­ку, що дає можливість переглянути підготовлену програму на моніторі.

1. Поширення телевізійних програм за допомогою технічних засобів зв’язку. 2. Передача зображен­ня і звуку безпосередньо з місця події

оптичний додаток до телекамери, який дозволяє плавно змінювати масштаб зображення об’єкта без порушення різкості (наїзд чи від’їзд трансфокатором).

один із видів рухомої зйомки, що характеризується незмінністю кута між оптичною віссю об’єктива камери і площиною предмета. Т. називають таке пересування камери, яка знімає фігуру чи предмет, коли кут між оптичною віссю об’єктива і площиною предмета залишається під час зйомки незмінним. Сюди входять наприклад, такі зйомки, як проїзд камери уздовж вулиці (горизонтальний Т.) від землі чи до даху будинку (вертикальний Т.), рух камери поруч з автомобілем, що рухається. Особливий різновид Т. – від'їзд і наїзд (інакше – Т. назад і Т. уперед).

найпростіший жанр телевізійної інформації, що дає змогу найбільш оперативно, крім прямого репортажу, повідомляти про подію. Воно може бути хронікаль­ним, поширеним (деталізованим) і коментованим.

жанр телевізійної публіцистики, що спе­цифічними засобами у сатиричному тоні відтворює й оцінює життєві події і явища.

плівка зі спеціальним покрит­тям, на якій за допомогою магнітофона чи відеомагнітофона записують звук і зображення.

спеціальне приміщення на телестудії, де зберігаються фільмокопії.

звукова атмосфера, у якій відбиваються розмови і розгортається сюжет. Однотипний звуковий Ф. нерідко є сполучним елементом, що дає змогу розпізнати різноманітні за формою і тематикою програми.

запис для передачі чи фільму різнома­нітних звукових шумів.

запис мови, музики тощо на пластинці, магнітофонній стрічці чи інших носіях.

приміщення на телестудії, де зберігаються фонограми, які використовують у передачах.

визначення часу, протягом якого три­ватиме передача.

оформлення передачі образо­творчими засобами, що сприяє кращому донесенню її змісту.

творчий працівник на телебаченні, який засобами образотворчого мистецтва створює образ телепереда­чі: за його ескізами, макетами оформлюється телевізійна студія.

компонування окремих відеокад­рів, унаслідок чого матеріал набуває естетичного змісту.

дорадчий орган для керівництва творчим процесом на телебаченні.

головна комутаційно-розпо­дільна та контрольна ланка телецентру, що виконує переми­кання і з’єднання різних об’єктів апаратно-студійного комплексу.

ряд самостійних завершених творів, що харак­теризується єдністю тематики, цілісністю композиції, спільніс­тю сюжету чи дійових осіб.

телевізійне мовлення на основі кодованої цифрової інформації, форма одержання й обробки сигналів, які створюють і зображення, і звуковий супровід. Ма­ючи високу перешкодозахищеність, система цифрового коду­вання забезпечує якість при передачі аудіовізуальної інфор­мації на будь-які відстані, збільшує творчі можливості телепрацівників.

тривалість телепередачі або її частини (епізод) в хвилинах або секундах.

на телебаченні час від 10 до 16-ї години, коли, як прийнято вважати, основними слухачами є жінки-домогосподарки.

особлива значимість програми телепередач.

показ, видовище, спектакль (музичне шоу, роз­мовне – ток-шоу).

1. Різні звуки, утворені рухом якихось предметів чи внаслідок злиття людських голосів. На телебаченні вони є ефектними чинниками, що сприяють виразності передачі, створюють відповідну специфічну атмосферу, викликають ілюзію реальності обставин, про які розповідається у передачі (гул заводського цеху, колони демонстрантів, трибуни стадіонів, дзюрчання струмка, пташиний спів, грозовий грім, паровозний свисток, гудіння літака тощо). Існують також численні прилади і інструменти, на яких імітують звуки, потрібні для телепередачі. 2. Перешкоди, що виникають під час роботи радіо­електронних засобів і проявляються на телеекрані у вигляді крупнозернистої структури (рухомого лапатого снігу).

те саме, що й шуми в першому зна­ченні.