Життєпис письменника вивчають як окремі відомості про нього в основній школі і як цілісну біографію в старшій. Засадничими є принципи історизму, фактуальності, психологізму, екзистенційності, естетизму. Автор має постати перед учнями як історична особа, конкретна доля, ж ива людина, яка мислить та емоційно реагує на світ і своє перебування в ньому, як неповторна особистість, митець, безсмертя якого у художньому спадку.
Методична модель розгляду індивідуального стилю письменника тісно пов’язана з вивченням його життєпису. Вона містить передовсім аналіз художніх текстів у параметрах мистецької майстерності автора, зіставлення з творчою манерою інших авторів, узагальнення ознак ідіостилю.
У шкільному курсі літератури кожну монографічну тему починають із вивчення біографії письменника. Завдання розгляду життєпису митця полягають у тому, що учні мають ознайомитися з його особистістю та долею; зрозуміти особливості творчого доробку — жанрові, тематичні, ідейні; уявити стосунки з різними людьми й суспільством; дізнатися, чи було гідно поціновано талант автора за життя; зрозуміти його як людину, захопитися сильними рисами характеру, зацікавитися творчістю.
Викладання біографії письменника ґрунтується на таких принципах:
1. Принцип історизму. Учитель має зобразити письменника як особу, що жила в певну історичну добу в певному краї. Довести, що митець своїм словом впливав на історичний час, адже художній світ твору і реальність взаємопов’язані.
2. Принцип фактуальності. Узагальнення мають ґрунтуватися на достовірних фактах біографії письменника. Слід наголошувати на подіях , які були визначальними в існуванні митц я, розповідати про знакові повороти долі. Однак на письменника впливає і повсякденність, побут, сприяючи або, навпаки, перешкоджаючи його творчій реалізації.
3. Принцип психологізму. Учителю потрібно розкрити внутрішні мотиви вчинків автора, переживання життєвих подій, провідні риси характеру , почуття і думки, що були реакцією на світ. Проникнути у світогляд письменника допомагають знання його творчості, мемуаристики, а також емпатія.
4. Принцип екзистенційності. Учнів потрібно переконати, що письменник є унікальною особистістю , довівши неповторність його внутрішнього світу, долі та творчості. Це відбувається у процесі відповідей на питання: як він обрав свій шлях; як виявив неповторне Я; чи тяжіл над ним буденність; чи обстоював духовні цінності; чи пішов у «внутрішню еміграцію», відкриваючись лише у творах?
5. Принцип естетизму. Творчість є суттю письменницького життя, митець живе водночас у реальному світі і світі творчої уяви. Учитель має занурити школярів в художні хронотопи його книг, ввести у коло їх персонажів, викласти естетичні принципи і мистецькі захоплення.
У сучасній методиці провідним принципом викладання життєпису письменника є історизм. Крізь призму історії діти мають розуміти долю письменника, крізь його особисту долю — історію народу. Варто розглядати не лише факти біографії, а й внутрішню логіку подій, проблему вибору, інтерпретацію певних подій в його творчості. Отже, вчитель повинен допомогти дітям пізнати митця як людину, зрозуміти витоки його творчості. Розгляд біографії письменника матиме не лише пізнавальне, а й екзистенційне значення: молода людина відкриє для себе іншу особистість, засвоїть її досвід, осмислено підійде до власного життєвого вибору та ієрархії цінностей.
Учитель має сумлінно готуватися до розповіді про життєвий шлях письменника, послуговуючись багатьма джерелами, основними серед яких є:
— написане самим письменником, біографія якого вивчається: автобіографія, щоденники, записники, епістолярій, автобіографічні мотиви у творчості;
— написане його сучасниками: спогади, листи, присвяти, літературно-критичні статті, ювілейні та прощальні промови; особливо цікавим є написане письменником про письменника-сучасника, адже колеги по перу краще, ніж будь-хто, розуміють і відчувають одне одного;
— написане науковцями: біографії, огляди творчості (літературні портрети);
— біографічні художні і публіцистичні твори;
— музейні матеріали: родинні реліквії, особисті речі, рукописи, першодруки, фото, портрети пензля художника тощо;
— історичні документи, документи про нагородження тощо.
Звернення до мемуаристики (листів, щоденників, нотаток, літературних портретів, есе, оповідань, повістей та ін.) максимально наближає учнів до правди в реаліях часу і простору, подій і емоційних реакцій на них. Свідчення очевидця й учасника переконує краще, ніж абстракції історичних і літературознавчих узагальнень. Це сприяє реалізації принципу екзистенційності при вивченні життєпису.
Об’єднати принципи викладання біографії та використання джерел допоможе екзистенційний діалог учителя з письменником. Педагог має поділитися з молоддю своїм баченням славетної постаті, розповідати як про близьку йому, добре знану людину і водночас як про культурного діяча. Варто повідомити про своє перше ознайомлення з творами митця, їх роль у власному житті, конфлікти письменника — драматичні, часто трагічні — з епохою, людьми, самим собою. Добре, якщо вчитель розкриє власне враження від поїздки на батьківщину автора, екскурсії меморіальним музеєм, відвідин пам’ятника тощо. Вчитель може «перевтілитися» в митця і застосувати невласне пряму мову, щоб яскравіше передати його думки і почуття у складній ситуації.
Форми проведення уроку-біографії різноманітні: урок-лекція, самостійні співдоповіді учнів, заочні екскурсії, уроки-композиції, уроки-панорами. Однак основним методом викладання залишається слово вчителя. Педагог добирає матеріал для розповіді (моменти, варті детального висвітлення, цитати), прагнучи до її завершеності, цілісності, але мовлення може бути різностильовим: довідковим, художнім, епічним чи ліро-епічним, науковим, публіцистичним. Детально продумане, методично урізноманітнене подання кожної сторінки життя і творчості письменника є складником успіху уроку. У цьому також допоможе розповідь про письменника з позицій різних людей — багатоголосся уроку.
У викладі біографії слід дотримуватися золотої середини, презентуючи письменника як громадянина, митця, звичайну людину. Про патріотичний подвиг — варто розповідати без зайвого пафосу, про приватне життя — делікатно, з повагою. Цікаві моменти необхідно показати образно, прагнучи створити ефект присутності автора; саме їх діти можуть обрати для біографічних етюдів, які є творчою формою самостійної роботи над біографією письменника.
Розкриваючи життєпис письменника, потрібно звернути увагу класу на його походження (рід, генетичну пам’ять), описати природу та архітектуру краю, де минуло дитинство, людей, які були поруч, освіту майбутнього письменника, його мрії і прагнення. У житті кожного митця є своя драма, співчутливе її змалювання допоможе краще осягнути його долю. Учням доречно поставити питання: чи зазнав автор особистого щастя; чи видавали його твори; чи був він визнаним за життя тощо.
Кожний урок із вивчення біографії варто розпочинати «цікавинкою», викликаючи інтерес у дітей (Б. Степанишин). Викладання біографії має підпорядковуватись методичному принципу «неповторна особистість — неповторна розповідь». Почати урок можна віршем або, записавши на дошці цитату з мемуаристики, поставити дітям проблемне запитання. Прийом самостійного учнівського дослідження доцільно застосовувати при вивченні біографії як співдоповідь про певну сторінку життя і творчості.
Розповідь про письменника має бути безпосередньою і щирою. Для короткого цитування обирають образний, проникливий текст: уривок із твору, щоденника чи листа письменника, влучну характеристику, дану сучасником, науковцем, іншим письменником, вірш, написаний про нього, тощо.
Життя митця — це передусім життя його творів, тому вчитель у процесі викладу біографії повинен називати твори, демонструвати їх різноманіття, зацікавлювати у прочитанні. Не варто обмежуватися назвою і жанром, слід переказувати цікавий епізод, зазначати мистецьку знахідку, — тож учитель має знати творчість письменника значно ширше за шкільну програму.
Із метою вивчення життєпису письменника учні можуть виконувати такі завдання:
— підготувати співдоповідь про певний період із життя письменника або грань його таланту;
— заповнити хронологічну таблицю (не перевантажуючи її датами і другорядними подіями, обов’язково зазначаючи в ній твори);
— відповісти на питання, що вимагають розуміння життєвого шляху й особистості митця;
— вивчити напам’ять вірш про письменника;
— самостійно прочитати біографічний твір (роман, повість, оповідання) і переказати уривок із нього;
— дослідити мемуаристику: ознайомитися з листами, спогадами, щоденником тощо і зробити відповідне повідомлення на уроці;
— написати біографічний етюд або біографічне есе;
— зробити бібліографічне дослідження (скласти список літератури — творів письменника і творів про нього);
— інсценувати епізод з життя митця.
Викладаючи біографію письменника, учитель може використати багато джерел та наочних посібників, але
важливо в надмірній кількості фактів не втратити цілісне уявлення про людину, митця, талановиту особистість, індивідуальність зі своєю вдачею і життєвою долею. Особливе міститься передусім у душі письменника, в його внутрішньому світі, лише згодом виявляється у вчинках, стосунках із людьми та природою, у творчості та поворотах долі.
